Слава ЗСУ!

Легенда про Нічного Мандрівника Яйце Дракона

Глава 1

Чейз прокинувся від совиного крику, дизь близько півночі. Вогнище догорало. Поруч лежала Лея, а Дагорден сидів на колоді біля вогнища. Четвертого супутника, Ардена ніде не було видно. Дагорден побачивши, що Чейз сидить, спантеличено запитав "Щось сталося"?. Чейз мовчки, похитав головою.

- Сова своїм криком розбудила - пояснив він. - Де Арден?

- Пішов оглянути місцевість.

- Давно пішов?

- Близько години.

- Дагорден, я тут подумав, якщо у мене немає того сапфіра, за допомогою якого я потрапив сюди, то як я зможу повернутися додому.

- О, для цього не так важливо мати портал. Портал, через який прийшов ти, був квитком в один кінець. Додому відправимо тебе ми.

Побачивши на обличчі Чейза німе питання, він тут же пояснив.

- Маги здатні самі відкривати портали, тільки якщо знають куди саме. Я знаю, куди тобі треба, тому здатний створити портал, для тебе. Як бачиш нічого складного.

Це заспокоїло хлопця. Ще трохи посидівши біля згаслого багаття, він раптом згадав про свого друга.

- Щось давно Ардена немає. Піду но я гляну, де він.

- Не потрібно. Он він йде - старий вказав на кущі смородини на протилежній стороні поляни. З них вийшла молода людина, з луком в руці. Він швидко перетнув поляну, і сів біля згаслого багаття.

- Ну що, що не будь, знайшов або побачив? - запитав Дагорден.

- Ні - відповів Арден. - Але передчуття що за нами стежать не пройшло. Швидше б світанок. Треба встигнути за день перейти гори. У цій частині лісу не безпечно. Про нього давно ходить погана слава. Тут кожні три безмісячні ночі зникають люди, якщо забрідають мандрівники, гноми або ельфи, загалом, все хто заходить в цей ліс.

- Тоді нам повезло. До безмісячних ночей ще декілька діб.

- Я б не був такий упевнений у везінні.

- Чому?

- Це усього лише оповідання. Ми не можемо бути упевнені в тому, що це правда. Чейз хотів було щось сказати, але так і застиг з відкритим ротом, втупившись на протилежну сторону поляни.

У цей момент прокинулася Лея і, помітивши, що всі трішки стривожені, захвилювалася. А коли помітила вираз обличчя Чейза, злякалася. Інші теж помітили його обличчя, і перелякано подивилися в тому ж напрямі, що і Чейз. Але скільки вони не дивилися так і не зрозуміли, що він такого побачив, чого не побачили вони.

Першим прийшов в себе Арден "Чому ти туди так втупився"

- Як чому? Ви що не бачите, - троє його супутників здивовано переглянулися, і ще раз глянули туди, куди дивився Чейз, щоб переконатися, що нічого там не бачать.

- Там нікого немає мій хлопчик. Кого або що ти там побачив - поцікавився чарівник. Арден і Лея уважно на нього подивилися, з нетерпінням чекаючи відповіді. Хлопець з хвилину мовчав, а за тим відповів: "На тій стороні поляни була напівпрозора фігура. Вона дивилася прямо на мене".

Усі знову подивилися туди, але як і раніше нічого не бачили.

- Це Вресаі, - першим заговорив чарівник. - Вбивці. Вони не видимі у своїх плащах. І лише не багато хто може їх бачити під плащем. І ти мій хлопчик очевидно один з тих, хто може їм протистояти. Ніхто з нас трьох не володіє такою магією. Ті, що лише володіють трьома силами чаклунства можуть побачити не узримое. Нам виключно повезло, якщо вони на нас нападуть, ти зможеш нас захистити.