Слава ЗСУ!

«Наглядати? А може, стерегти?»

У дорогу вони вирушили раннього ранку. У досить похмурому настрої, до якого, однак, погода підлаштуватися не захотіла: сонце, щойно зійшовши, світило любо і мило, а близько третьої години дня вже таки справді пригрівало, сяяло ясно і красно. Весна 1429 року прийшла рано.

У дорозі Рейневан демонстративно намагався зберігати дистанцію і відвертався щоразу, коли Горн дивився в його бік. Горнові така демонстративність доволі швидко набридла.

— Перестань, до ясної холери, комизитися, — процідив він, під'їхавши клусом. — Маємо те, що маємо, ситуації не зміниш. Так що пристосуйся. І прийми.

— Пристосуватися до того, — Рейневан показав рухом голови, — що отам їде вбивця мого брата, тип, який минулої ночі хотів мене вбити; їде собі на вороному конику, покашлюючи, ніби нічого не сталося? Хоча мав би висіти на сухій гілляці?

Чорний Вершник, або ж Бруно Шиллінг (Рейневан ніяк не міг вирішити, як саме його називати), який їхав за кільканадцять кроків перед ними, немов відчував, що про нього говорять, бо раз у раз крадькома озирався. Двоє моравців не спускали з нього очей.

— Ти наказав їм, бачу, тримати арбалети напоготові, - зауважив Рейневан. — Цього замало, Горне, замало. Колись я приклав руку до вбивства одного з них. Щоб він упав, знадобилися чотири стріли, кожна по саме оперення.

— Дякую за підказку. Але облиш це мені. Я знаю, що роблю.

— Якби знав, якби ти віз його як полоненого, на слідство, то наказав би його закувати і перевозити в замкненому фургоні, так, як пару днів тому везли на обмін нас. А ти про нього дбаєш, турбуєшся про нього. Це вбивця. Асасин, безвільна машина, яка вбиває з наказу. Рота Смерті, що тримає в страху цілий Шльонськ! Годі полічити замордованих ними людей. Наших людей, людей, які були вірними нашій справі. Тих, які нам допомагали, співпрацювали з нами. А ти, хоча й знаєш про це, навіть не наказав його зв'язати.

— Рейневане, — серйозно відповів Горн. — Триває війна. Ми беремо участь у ній на всіх фронтах. Це не звичайна війна. Це війна релігійна, досі таких не було. Релігійна війна відрізняється від інших воєн тим, що людям з обох боків фронту часто випадає змінювати релігію. Нині гусит, завтра папіст, нині католик, завтра чашник. З наочним прикладом ти мав до діла вчора, в особі пана Яна з Краваржа. Пан Ян був одним із найзапекліших ворогів Чаші та ідей Гуса, разом з Пшемеком Опавським та єпископом Оломоуца він становив у Моравії бастіон войовничого католицизму; і не злічити гуситів, яких він спалив або повісив на сухих гілляках. А нині що? Перемінив релігію та воюючу сторону. Чаша і Табор здобули завдяки цій переміні могутнього союзника. А ти сам здобув свободу і врятував життя. У підсумку — вигода нашій справі. Ми ведемо релігійну війну. Але фанатизм та зелотський[35] запал залишмо масам, що їх ми посилаємо в бій. Ми, що служимо вищій ідеї, повинні охоплювати поглядом ширші горизонти. Прагматизм, хлопче. Прагматизм і практичність.

— Я зрозумів аналогію? Отой-от, як його там…

— Бруно Шиллінг. Ти зрозумів правильно і схопив на льоту. Це вже не Чорний Вершник, не Рота Смерті. Він перемінив релігію. І сторону.

— Ренегат?

— Практичність, Рейневане, не забувай. Не ренегат, не зрадник, не Юда Іскаріот, а вигода. Для нашої справи.

— Послухай, Горне…

— Годі. Годі про це, досить теревенити. Я не говорив тобі цього всього просто так, не навертав на прагматизм без причини. Невдовзі ти станеш перед Неплахом. Згадай тоді повчання, які я тобі дав. Скористайся ними.

— Але я…

— Годі теревенити. Совинець — перед нами.

* * *

У Совинці вони не затрималися надовго. Рейневан, зокрема, не затримався взагалі. Свіжого коня йому дали відразу за брамою, біля кузні, з якої долинав брязкіт металу, там же з'явився і його новий ескорт- п'ятеро надзвичайно похмурих кнехтів. Загалом, не минуло й години, як він знову був у дорозі, а за його спиною малів — у міру віддалення — високий циліндр бергфриду[36], розпізнавальний знак Совинця, що здіймався понад вкритими лісом хребтами узгір'їв.

А невдовзі їх наздогнав Урбан Горн.

— Щось ти не можеш зі мною розлучитися, — в'їдливо зауважив Рейневан, який, на даний йому знак, трохи відстав від ескорту. — Невже ти знаєш щось таке, чого я не знаю? Що, припустімо, вже більше не побачиш мене живим?

Горн лише покрутив головою, стримуючи коня.

— Я хочу дати тобі пораду. На прощання.

— Ну то давай. Не будемо затягувати цю жалісну сцену. Кажи, що мене чекає в Празі? Що зі мною буде?

---

  35 Зелоти (з гр. zlelotai — ревнителі) — течія в юдействі, представники якої з фанатичною запеклістю протистояли пануванню римлян у Палестині у другій половині І ст. до н. е. — 1 ст. н. е.; слово вживається на позначення будь-яких фанатиків.

  36 Бергфрид (франкськ. bergfried — «міський страж») — головна сторожова вежа.