Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Майстер і Маргарита

- Ох, і нудний же ви тип, Миколо Івановичу! - далі вела Марґарита. - Взагалі ви всі мені так остогидли, що я й слова підібрати на можу, і я така щаслива, що з вами розлучаюсь! Ну вас до бісової матері! У цей час за спиною Марґарити у спальні загримів телефон. Марґарита зірвалася з підвіконня і, забувши про Миколу Івановича, ухопила рурку.

- Говорить Азазелло, - сказали в слухавці.

- Любий, любий Азазелло! - вигукнула Марґарита.

- Пора! Вилітайте, - заговорив Азазелло в рурці, з його тону було чутно, що йому до душі щирий, радісний вигук Марґаритин. - Коли будете пролітати над ворітьми, крикніть: “Невидима!” Потім політайте над містом, щоб освоїтись, а там на південь, геть з міста, і просто на річку. На вас чекають! Марґарита повісила слухавку, і у ту мить у сусідній кімнаті щось дерев’яно зашкутильгало і почало битись у двері. Марґарита розчахнула їх, і щітка для підлоги, щетиною догори, танцюючи влетіла до спальні. Кінцем держална вона вибивала дрібушки об підлогу, хвицала і поривалась у вікно. Марґарита верескнула від захвату і вискочила на щітку верхи. Тут тільки у вершниці промайнула думка, що вона в цій метушні забула одягтися. Вона скоком дісталася ліжка і схопила перше-ліпше, якусь блакитну сорочку. Змахнувши нею, як штандартом, вона вилетіла у вікно. І вальс над садом загримів ще гучніше.

З вікна Марґарита сковзнула донизу і побачила Миколу Івановича на лаві. Той наче заціпенів на ній і в цілковитому запамороченні вслухався до гуку та ґвалту, що линули з освітленої спальні горішніх мешканців.

- Прощавайте, Миколо Івановичу! - закричала Марґарита, пританцьовуючи перед ним.

Той охнув і поповз по лаві, перебираючи по ній руками і збивши додолу свій портфель.

- Прощайте назавжди! Я відлітаю! - гукала Марґарита, перекриваючи вальс. Тут вона усвідомила, що сорочка їй ні до чого і, лиховісно реготнувши, накрила нею голову Миколі Івановичу. Засліплений Микола Іванович гримнувся з лави на цеглини доріжки.

Марґарита обернулася, щоб востаннє глянути на віллу, де вона так довго страждала, і побачила в сяючому вікні знетямлене від подиву обличчя Наташі.

- Прощавай, Наташо! - прокричала Марґарита і смиконула щітку. - Невидима! Невидима! - ще гучніше крикнула вона і поміж віттям клена, яке хльоснуло її по обличчю, понад ворітьми вилетіла у провулок.

І слідом за нею полетів цілковито ошалілий вальс.

Попередня
-= 132 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 5.

Останній коментар

anonymous13199 14.08.2014

моя улюблена книжка


anonymous7538 27.06.2014

добре продуманий сюжет.


anonymous7538 27.06.2014

Чудова книга. З самого початку інтригує та зацікавлює читача. Кіт Бегемот просто душка, до


Додати коментар