Слава ЗСУ!

- Коли ти, наволоч, іще раз наважишся встряти в розмову...

Бегемот якось не по-бальному пискнув і захрипів:

- Королево... вухо спухне... Нащо ж псувати бал спухлим вухом?.. Я говорив юридично... з юридичного погляду... Мовчу, мовчу... Вважайте, що я не кіт, а риба, лишень пустіть вухо.

Марґарита випустила вухо, і влізливі, понурі очі опинилися перед нею.

- Я щаслива, королево-господине, що дістала запросини на великий бал повного місяця!

- А я, - відповіла їй Марґарита, - рада бачити вас. Дуже рада. Ви любите шампанське?

- Що ви зводите робити, королево?! - перестрашено, але безгучно зойкнув на вухо Марґариті Коров’єв. - На сходах зчиниться тиснява!

- Люблю, - благально мовила жінка і раптом механічно почала повторювати: - Фріда, Фріда, Фріда! Мене зовуть Фрідою, о королево!

- Так ви упийтеся сьогодні, Фрідо, і ні про що не думайте, - сказала Марґарита.

Фріда простягла обидві руки Марґариті, але Коров’єв і Бегемот дуже спритно підхопили її під пахви, і натовп потяг її за собою.

Тепер знизу вже стіною йшов народ, мовби штурмуючи майданчик, на якому стояла Марґарита. Голі жіночі тіла сунули вгору поміж фрачних чоловіків. На Марґариту напливали їхні смагляві й біті, і кольору кавового зерна, і зовсім чорні тіла.

У волоссі рудому, червоному, каштановому, світлому, як льон, - у зливі світла вигравало й танцювало, розсипало іскри коштовне каміння. ї наче хтось окропив навальну колону чоловіків краплями світла - з грудей променисто бризкали діамантові запонки. Тепер Марґарита щосекунди відчувала доторк губ до коліна, щосекунди витягувала вперед руку для поцілунку, а обличчя її стягло в нерухому маску вітання.

- Я в захваті, - монотонно співав Коров’єв, - ми в захваті... Королева в захваті.

- Королева захоплена, - гундосив за спиною Азазелло.

- Я в захваті, - вигукував кіт.

- Маркіза... - строчив Коров’єв, - отруїла батька, двох братів і двох сестер через спадщину... Королева в захваті!.. Пані Мінкіна... Ох, яка гарна! Трохи нервозна. Навіщо ж було смалити покоївці обличчя щипцями для завивання! Звісно, якщо так, то заріжуть...

Королева в захваті!.. Королево, хвильку уваги! Імператор Рудольф, чарівник і алхімік... Ще алхімік - опинився на шибениці... Ох, ось і вона! Ох, який чудовий публічний дім був у неї в Страсбурзі!.. Ми в захваті!.. Московська швачка, ми всі її любимо за | невичерпну фантазію... тримала ательє і придумала страшенно смішну штуку: просвердлила дві круглі дірочки в стіні...

- А дами не знали? - спитала Марґарита.

- Всі до одної знали, королево, - відповідав Коров’єв. - Я в захваті!.. Цей двадцятилітній хлопчина з дитинства відзначався дивовижними фантазіями, мрійник і дивак. Його покохала одна дівчина, а він узяв та й продав її в публічний дім...

Знизу текла річка. їй не було впину. Джерелом річки був величезний камін, що безперестанно живив її. Так минула година й пішла друга. Тут Марґарита почала відчувати, що ланцюг її поважчав. Щось дивне сталось і з рукою. Тепер, коли треба було піднести її, Марґариті доводилося морщитись. Дотепні коментарі Коров’єва перестали цікавити Марґариту. І розкосі монгольські обличчя, і обличчя білі та чорні зробилися одноманітними, час від часу зливались, а повітря між ними чомусь починало дрижати і струменіти. Гострий біль, наче від голки, нагло прошив Марґаритину правицю, і вона, зціпивши зуби, сперлася ліктем на тумбу.