Слава ЗСУ!

Публіці промова Бенгальського не припала до вподоби. Запала цілковита мовчанка, яку порушив картатий Фагот,

- А це випадок так званої брехні, - вістував він гучним козлячим тенором, - папірці, громадяни, справжнісінькі.

- Браво! - коротко ревнув бас десь угорі.

- Між іншим, цей, - тут Фагот показав на Бенгальського, - мені обрид. Лізе повсякчас, коли його не питають, облудними заувагами псує сеанс! Що б нам таке з ним зробити?

- Голову йому одірвати! - кинув суворо хтось на гальорці.

- Як це ви кажете? Га? - вмить відгукнувся на цю неподобну пропозицію Фагот. - Голову відірвати? Це ідея! Бегемоте! - гукнув він до кота. - Сповняй! Ейн, цвей, дрей! І сталася небачена річ. Шерсть на чорному котові стала дибки, і він пронизливо нявкнув. Потім зібрався в клубок і, як пантера, метнувся просто на груди Бенгальському, а звідти перескочив на голову. Буркаючи, пухкими лапами кіт вчепився в ріденьку шевелюру конферансьє і, дико ревнувши, за два оберти зірвав цю голову з товстої шиї.

Дві з половиною тисячі людей у театрі скрикнули, як один. Кров цівками з розірваних вен на шиї вдарила вгору і залила манишку та фрак. Безголове тіло якось недоладно загребло ногами і сіло на підлогу. В залі залунали істеричні жіночі зойки. Кіт передав голову Фаготу, той за волосся підняв її і показав публіці, а голова ця розпачливо гукнула на весь театр:

- Лікаря!

- Ти будеш надалі варнякати казна-що? - грізно спитав Фагот у голови, що плакала.

- Не буду більше! - прохарчала голова.

- Ради бога, не мучте його! - раптом, перекриваючи гамір, пролунав з ложі жіночий голос, і маг повернувся на цей голос.

- Так що, громадяни, простити його, чи що? - спитав Фагот, звертаючись до зали.

- Простити! Простити! - залунали спершу окремі й переважно жіночі голоси, що згодом злилися в один хор з чоловічими.

- Як накажете, мессіре? - спитав Фагот у замаскованого.

- Ну що ж, - задумливо відізвався той, - вони - люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було... Людство любить гроші, хоч би з чого ті не були зроблені, зі шкіри чи з паперу, з бронзи чи золота. Ну, легковажні... ну, що ж... і мил осердя інколи достукується в їхні серця... звичайні люди... загалом нагадують колишніх... квартирне питання лише зіпсувало їх... - І голосно наказав: - Начепіть голову.

Кіт, примірившись ретельно, насадив голову на шию, і вона точнісінько сіла на своє місце, наче й не залишала його. І головне, навіть шраму на шиї жодного не лишилося. Кіт лапами обтрусив у конферансьє фрак і пластрон, і з них пропали сліди крові. Фагот підвів сидячого Бенгальського на ноги, засунув йому в кишеню фрака пачку червінців і випровадив зі сцени словами:

- Котіться відси! Без вас веселіше! Безтямно озираючись і хитаючись, Бенгальський додибав лише до пожежного поста, і тут йому стало зле. Він жалібно скрикнув:

- Голова моя, голова! Серед інших до нього метнувся Римський. Конферансьє плакав, ловив руками щось у повітрі, мимрив:

- Віддайте мою голову! Голову віддайте! Квартиру візьміть, картини візьміть, тільки голову віддайте! Кур’єр побіг за лікарем. Бенгальського спробували укласти на диван у вбиральні, але він почав відбиватися, зробився буйним. Довелося викликати карету. Коли нещасного конферансьє повезли, Римський побіг назад на сцену і побачив, що на ній діються нові дива. ї, до речі, в цей час чи трохи раніше, але тільки маг, разом зі своїм полинялим кріслом, щезнув зі сцени, і треба сказати, що публіка цього не завважила, захоплена тими дивовижами, які розгорнув на сцені Фагот.