Слава ЗСУ!

- А ви й далі на свій сектор, юначе?

Джонні поглянув на стовпчик з восьми двадцятип’ятицентовиків, що стояв на кону, тоді знову потер рукою чоло, так наче в нього починався головний біль. І раптом згріб з дошки монети й побряжчав ними між стулених долонь.

- Ні. Крутніть для дами. Я подивлюся.

Сейра здивовано позирнула на нього.

- Джонні, ти чого?

Він знизав плечима.

- Та так, просто передчуття.

Хазяїн закотив очі, немов хотів сказати: “Боже, дай мені сили знести цих дурнів”, - і знову запустив своє колесо. Воно покрутилося, сповільнило оберти й стало. На двох нулях.

- Свій номерочок, свій номерочок, - проспівав хазяїн, і Сейрин двадцятип’ятицентовик зник у кишені його фартуха.

- Так чесно, Джонні? - ображено спитала Сейра.

- Нуль і два нулі - номери на користь закладу.

- То ти хитрий - свої гроші забрав.

- Виходить, так.

- Ну що, крутитимем далі чи я піду пити каву?

- Крутіть, - сказав Джонні й поставив свої монети двома стовпчиками по чотири на третій сектор.

Поки колесо дзижчало в своєму замкнутому кільці з лампочок, Сейра, не зводячи з нього очей, запитала в Джонні:

- І скільки прибутку може дати такий заклад за вечір?

Тим часом до підлітків, що спостерігали гру, приєдналося четверо дорослих - два чоловіки й дві жінки.

Кремезний чолов’яга, що мав вигляд робітника-будівельника, сказав:

- Десь від п’ятисот до семисот доларів. Хазяїн колеса знову закотив очі догори.

- Е, чоловіче, якби ж то...

- Ну, нема чого прибіднятися, - урвав його чолов’яга, схожий на будівельника. - Років двадцять тому я сам працював у такому закладі. П’ять-сім сотень за вечір, а в суботу дві тисячі за іграшку. І то крутячи чесно, без усяких штук.

Джонні вів очима за колесом, яке оберталося вже досить повільно, так що можна було розрізнити окремі номери. Промайнув нуль, два нулі, повільніше - перший сектор, ще повільніше - другий.

- Завеликий розгін, - обізвався один з підлітків.

- Постривай, - мовив Джонні якимсь не своїм голосом.

Сейра поглянула на нього. Його приємне довгасте обличчя було тепер дивно напружене, голубі очі потемніли, стали далекі й відчужені.

Колесо зупинилося на 30 і завмерло.

- Велика гра, зисковна гра, - скрушно проспівав хазяїн.

Невеликий гурт позаду Джонні та Сейри захоплено охнув. Чолов’яга, схожий на будівельника, ляснув Джонні по спині, так що той аж похитнувся. Хазяїн сягнув рукою під прилавок, дістав із сигарної коробки чотири срібних долари й поклав їх поруч з вісьмома двадцятип’ятицентовиками Джонні.

- Годі вже? - спитала Сейра.

- Ще один раз, - відказав Джонні. - Якщо виграю, цей добродій відшкодує нам ярмаркові витрати і твій бензин. А програю - ми втратимо всього пів-долара чи близько того.

- Гей-гей, налітай! - проспівав хазяїн. Він уже збадьорився і знову заторохтів: - Ставте куди кому до вподоби. І ви там ззаду, приставайте до гри. Цей спорт не для глядачів. Колесо крутиться, крутиться, не знати де спиниться!