Слава ЗСУ!

Сейра всміхнулась у відповідь, як тільки могла.

- Дякую, Гербе. А ви... ви гадаєте, вона...

- Повернеться? Авжеж. Якщо до зими не настане кінець світу, напевне повернеться.

- Ой, я щиро бажаю вам тільки всього найкращого, - сказала Сейра і обняла його.

5

На фермі у Вермонті не було опалення, а тарілка все не прилітала, і в кінці жовтня Віра повернулася додому. Тарілка не прилетіла тому, сказала вона, що вони ще не сподобилися царства божого, не зреклися всього суєтного й гріховного у своєму житті. Але настрій у неї був піднесений і натхненний. Уві сні Господь явив їй знак. Вона не доконче полине в царство боже на летючій тарілці. Їй, як вона дедалі дужче вірила, судилось інше призначення: бути проводирем свого сина, напроваджувати його на праведну путь, коли він прокинеться від сну.

Герб зустрів її, приголубив як міг, - і життя їхнє пішло своїм звичаєм. Джонні лежав у коматозному сні вже два роки.

6

Ніксон знову вступив на пост президента. Американські хлопці почали повертатися з В’єтнаму. Уолтер Хезлітт не склав іспиту на звання адвоката, і йому запропонували перескласти згодом. Він знову засів за книжки, тим часом як Сейра Хезлітт і далі працювала в школі. Дурненькі, незграбні новачки, яких вона прийняла першого року свого вчителювання, були вже у передостанньому класі. Пласкогруді дівчатка стали тілистими дівулями. Дрібнота, що колись заблукувала в шкільних коридорах, грала тепер в “університетський” баскетбол.

Спалахнув і загас другий арабо-ізраїльський конфлікт. Виник і минув нафтовий бойкот. Карколомно підскочили і... не впали ціни на бензин. Віра Сміт остаточно впевнилася, що друге пришестя Христове із земних надр відбудеться на Південному полюсі. Ці відомості вона почерпнула з нової брошури (17 сторінок, ціна 4 долари 50 центів) під назвою “Підземне царство боже в тропіках”. Дивовижна гіпотеза автора полягала в тому, що царство небесне насправді в нас під ногами й що найзручніше місце для проникнення в нього - Південний полюс. Один із розділів брошури називався “Психічні враження дослідників Південного полюсу”. Герб зауважив Вірі, що менш ніж рік тому вона була переконана, ніби царство боже десь у небі, найімовірніше - обертається навколо Арктура.

- Щодо мене, то я скорше ладен повірити в це, аніж в оту безглузду маячню про Південний полюс, - сказав він. - Та й у Біблії ж говориться, що царство боже - на небесах. А те тропічне. підземелля більш придатне для...

- Замовч! - різко мовила Віра й так стиснула губи, що вони аж побіліли. - Не блазнюй з того, чого не розумієш.

- Я не блазнюю, Віро, - спокійно відповів Герб.

- Господь знає, чому безбожник блазнює, а поганин лютує, - сказала вона. Очі її безтямно блищали.

Вони сиділи біля столу в кухні, перед Гербом лежав старий шворінь, перед Вірою - стіс давніх номерів “Географічного журналу”, в яких вона вишукувала фотографії і статті про Південний полюс. Надворі линули із заходу на схід неспокійні хмари і обсипалося листя з дерев. Знову настав жовтень, а цей місяць завжди був для Віри чи не найгіршим часом. Саме в жовтні у її очах найчастіше з’являвся отой безтямний блиск і найдовше не минав. І саме в жовтні у Герба виникала зрадлива думка покинути їх обох. Свою, як видно, душевнохвору дружину й свого зануреного в сон сина, що, мабуть, уже був практично мертвий. Оце й тепер він крутив у руках шворінь, дивився у вікно на неспокійне небо і думав: “Не довго й зібратись. Покидати свої речі в кузов пікапа та й податися геть. Можна до Флориди. Чи до Небраски, до Каліфорнії. Добрий тесля скрізь заробить свої гроші. Зібравсь - і гайда”.