Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Мина Мазайло

Ну, то вона й ждатиме листа.

Мати з досади прикусила язика.

Тоді: - То я хотіла, щоб не пропали ті десять копійок, що на листа витратила.

Рина

Дай я покажу, як писати! (Вголос). "Курськ, Корєнний" - це так, ринок можна викинути, знають і так. (Подумала). "Мрія воскресла, папа міняє…"

Мати

Не папа, а Мина. Телеграма од мене.

Рина

Не заважай! Мені ніколи!… "Мрія воскресла. Мина міняє прізвище. Мокій збожеволів укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно". (До матері).

Розумієш тепер, як треба писати? На, перепиши й одішли!

Мати вийшла, Рина до Улі.

Тепер ти розумієш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе, благаю - закохай!

Уля схвильовано:

Ну як я почну, чудійко ти? Сама знаєш, який він серйозний, ще й український. Ну як до його підступитися? З якого боку? - З якого? - Так. - З українського. - Не розумію. Як це? - А так, що тільки з українського.

Уля подумала:

Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж іншого боку нема, а ти кажеш: тільки з українського. Він же з усіх боків український.

Рина подумала. Раптом:

Ха-ха! Ти дурна! - Серйозно? - Серйозно дурна! А я що тобі кажу? Тільки з українського. Це й означає, що в нього другого боку нема, що він кругом український.

Уля розсердилася:

Як так, то й розуміти не хочу! Взагалі! Бо все це дурниці взагалі.

Рина побачила - лихо:

Улю! Золотко! Ти не дурна!

Уля до люстра:

Не хочу! Не можу! Не знаю, як… Я покажу, як. Ось я зараз покличу його і покажу, як почати. Ні, ні!

Побачиш, що зможеш. Ось зараз покличу. Він зразу розсердиться, нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього підійти, з якої сторони він одмикається. Дурненька, не бійся! Я тобі дам потайний ключик, я покажу стежечку до його сердечка. Ні, ні! Я не розумію! не розумію!

Тоді Рина натхненно, з викликом:

Не віриш? А хочеш, Улько, і він тебе поведе сьогодні в кіно? Як усяка Уля, Уля - кіноманка:

Ти серйозно?

Рина не така, щоб назад.

Перехрестилась, немов збираючись у воду пірнути:

От на! Тільки ти, Улю, не зірвись. Що не казатиму я, то немов з твого бажання, розумієш? Можеш навіть мовчати, тільки підтакни коли, кивни головою, усміхнися. А далі - сама побачиш… (Постукала в двері до брата).

Моко, вийди на хвилинку! Чуєш, Моко?

Уля ледь чутно, самими рухами:

Рино, не треба! Золотко, не треба! (Побачила, що та не слуха, підбігла до люстра. Очевидно, хотіла зробити очі озерцями. Не вийшло. Вхопилась за серце).


4

Увійшла мати. До Рини голосно й авторитетно:

Тьотя не одержить такої телеграми!

Рина

Цс-с… Чого?

Мати тихше:

А того, що в ній тринадцять слів, ти розумієш? Треба скоротити.


5

Увійшов Мокій, юнак з чорним висипом під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама:

Ну?

Рина зробила знак матері, щоб та негайно вийшла. Мати вийшла.

Рина до брата.

Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга - Уля Розсоха.

Уля самими губами:

Розсохина.

Рина з натиском:

Розсоха.

Мокій незграбно подав руку:

Гм…

Рина

На хвильку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово - бразолійний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма?

Мокій хмуро, недовірливо:

Бразолійний, ти хочеш сказати?

Рина до Улі:

Як, Улю?… Ах, так! Бразолійний! Бразолійний!

Мокій уважніше подивився на Улю. Кахикнув. Тоді глухо:

Бразолійний - темно-синій (До сестри). Більш нічого? (Взявся йти).

Рина до Улі:

Бразолійний - темно-синій, розумієш, Улю?! (До брата). Уля каже, що воно звучне таке, свіже - бразолійний. Бразолійний.

Мокій до Улі. Стримано:

Ви де чули чи вичитали це слово?

Уля розгубилась:

Я?… Я не зна… Воно мені просто взяло і вподобалось…

Рина перехопила:

Улі ще одне подобалось слово… (До Улі). Яке ще тобі подобалося слово?

Здається… ну, як? "Бринить" ти казала?

Уля

"Бринить".

Рина

Що таке "бринить", Моко?

Мокій м'якше:

А, "бринить". По-руському - "звучить". Та тільки одним словом "звучить" його перекласти не можна. "Бринить" має… (До сестри, нахмурившись). Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала…

Рина здивовано:

Я?

Мокій суворіше:

Авжеж, питала. Просила, щоб я підлоги за тебе натер, і перед тим питала.

Рина

Невже питала? Тепер пригадую. (До Улі). Пам'ятаєш, ти вже раз у мене за це слово питала… (До брата). А я у тебе спитала для Улі, та забула. Пам'ятаєш?

Попередня
-= 2 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Buriakvova 26.11.2014

Цікаво


anonymous7538 03.07.2014

Непогана п'єса, легко читається. Початок не дуже, але кінець гарний.


Додати коментар