Слава ЗСУ!

За півгодини наші мандрівники були вже на пристані, і там містер Фоґґ довідався, що «Карнатик» відплив напередодні.

Містер Фоґґ, сподіваючись знайти заразом і пакетбот, і свого слугу, не знайшов ні того, ні того. На його обличчі не промайнуло й тіні досади, а у відповідь на тривожний погляд місіс Ауди він тільки вимовив:

— Збіг обставин, не більше.

У цю хвилину до них наблизився якийсь чоловік, що уважно спостерігав за ними здалеку. То був поліцейський інспектор Фікс. Він поклонився і сказав:

— Пане, ви, мабуть, як і я, один із пасажирів, що прибули вчора на «Рангуні»?

— Так, — холодно відповів містер Фоґґ. — Але я не маю честі…

— Даруйте мені, я розраховував знайти тут вашого слугу.

— А ви знаєте, де він? — жваво запитала жінка.

— Як? Хіба він не з вами? — з удаваним подивом сказав Фікс.

— Ні, — відповіла місіс Ауда. — Він не з’являвся від учорашнього дня. Чи не виїхав він без нас на «Карнатику»?

— Без вас, пані?.. — протягнув агент. — Даруйте за нескромне питання: ви, мабуть, мали відпливти на цьому пакетботі?

— Так, пане.

— Я також, пані, і тепер я в цілковитій безвиході. «Карнатик» закінчив ремонт завчасно і залишив Гонконг дванадцять годин тому, не попередивши нікого з пасажирів. Тепер доведеться чекати вісім днів до наступного пароплава!

Вимовляючи «вісім днів», Фікс відчув, як його серце радісно закалатало. Вісім днів! Фоґґ затриманий на вісім днів у Гонконгу! За цей час прийде ордер на його арешт. Нарешті доля усміхнулася представникові закону.

Його наче обухом по голові вдарили, коли він почув, як Філеас Фоґґ спокійно вимовив:

— Але ж у Гонконгу, опріч «Карнатика», мають бути й інші кораблі.

І джентльмен, запропонувавши руку місіс Ауді, попрямував до доку шукати судна, що відпливає.

Приголомшений Фікс поплентався за ним.

Та, мабуть, доля остаточно зрадила тому, кому досі так справно служила. Філеас Фоґґ упродовж трьох годин обійшов гавань уздовж і впоперек; він вирішив, коли треба, зафрахтувати спеціальне судно до Йокогами, але бачив лише кораблі, що тільки навантажували або вивантажували і, отже, не могли зняти з якоря. У серці Фікса зажевріла надія.

Однак містер Фоґґ не занепадав духом. Він продовжував свої пошуки, готовий добиратися навіть до Макао, аж раптом його зупинив якийсь моряк.

— Ваша милість шукає корабель? — сказав він, знімаючи капелюха.

— Ви маєте корабель, готовий до відплиття? — запитав містер Фоґґ.

— Так. Лоцманське судно номер сорок три, найкраще у всій флотилії.

— Гарний хід?

— Від восьми до дев’яти миль. Бажаєте глянути на нього?

— Так.

— Воно вдовольнить вашу милість. Адже йдеться про морську прогулянку?

— Ні. Про подорож.

— Про подорож?

— Чи візьметеся ви доставити мене до Йокогами?

По цих словах моряк витріщив очі й замахав руками.

— Ваша милість жартує?

— Аж ніяк! Я спізнився до відплиття «Карнатика», а мені конче треба бути в Йокогамі не пізніше чотирнадцятого, аби встигнути до відплиття пароплава на Сан-Франциско.

— Дуже шкода, але це неможливо.

— Я вам пропоную сто фунтів на день і премію двісті фунтів, якщо ви доставите мене вчасно.

— Це серйозно? — запитав лоцман.

— Цілком, — відповів містер Фоґґ.

Лоцман трохи відійшов. Він дивився на море, очевидно, борючись між бажанням заробити таку величезну суму і побоюванням вирушати в таку далеку путь. Фікс страшенно хвилювався.

У цей час містер Фоґґ, повернувшись до місіс Ауди, запитав:

— Ви не боятиметеся, пані?

— З вами, містере Фоґґ, ні! — відповіла вона.

Лоцман знову підійшов до нашого джентльмена, мнучи капелюха в руках.

— То як, лоцмане? — запитав містер Фоґґ.

— Ваша милосте, — відповів лоцман, — я не можу ризикувати ні моїми людьми, ні собою, ні вами, вирушаючи в таку тривалу подорож цієї пори року на судні водотоннажністю всього двадцять тонн. До того ж ми все одно не прибудемо вчасно, бо від Гонконга до Йокогами тисяча шістсот п’ятдесят миль.

— Усього тисяча шістсот.

— Ну, це те саме.

Фікс глибоко відітхнув.

— Але, — продовжував лоцман, — можливо, є інший спосіб залагодити цю справу.

Фіксові перехопило дух.

— Який? — запитав Філеас Фоґґ.

— Вирушивши до південних берегів Японії — у Нагасакі; відстань до цього порту — тисяча сто миль. Або навіть краще — у Шанхай, що за вісімсот миль від Гонконга. У такому разі ми не будемо дуже віддалятися від китайських берегів, що для нас досить вигідно, тим паче що морські течії тут спрямовані на північ.