Слава ЗСУ!

Остап Вишня

ПАРАЛЕЛЕПІПЕД

Олег Трійченко, учень 6-го класу, чорнявий, хвацький хлопчина, що курив уже не тільки «Труд», а навіть «Катюшу», а іноді й «Казбека», зустрівся з приятелем своїм, учнем 6-го класу, тільки з другої школи, Ігорем П'ятьорським.

Ігор П'ятьорський запитав Олега Трійченка:

— Ну, як діла з іспитами? Ось-ось уже!

— На большой! — відповів Олег.

— Готовий?

— Як з пушки! Ти знаєш — уже два тижні я ворожу, чи попадеться мені з геометрії перший білет, кручу палець круг пальця і щоразу пальцем у палець попадаю. І вже встиг піддивитися, як білети лежатимуть! Де перші номери, а де останні... Перший номер — і «п'ять». А в тебе як? — запитав Олег у Ігоря.

— Працюю. Хоч у мене з геометрії «п'ять», проте все повторюю, щоб як слід бути готовим.

— Пхе! Повторюю... А я так мало не щодня в Пуща-Водиці. Ох і красота!

— Та я знаю, що красота, та хай уже після іспитів.

— Чудно! Іспити в нас «на ять» будуть.

Аж ось і іспит з геометрії.

Олег Трійченко ще раз покрутив пальцем круг пальця, розвів широко руками, хоробро ті руки звів знову — палець об палець тільки — стук.

— Lсть! Складу! — аж підскочив Олег. Упевнено підійшов він до столу, хоробро взяв білет, глянув — і зблід... Щось у його всередині похололо і посунулось аж туди-туди, а там тільки: тень-тень-тень — затенькало.

— Двадцять три!

«Що ж воно там таке?» — затрусився Олег. Глянув у білет: паралелепіпед.

«Що воно таке?» — думає з жахом Олег.

— Ну, Трійченко, який у тебе білет? — запитує Олена Василівна, вчителька геометрії.

А тут круг стола члени комісії, і всі вони на Олега дивляться, чекають.

— Двадцять третій, Олено Василівно.

— Що там у двадцять третім?

— Ралелопопопід.

— Як-як? Що ти сказав?

— Паралелеопі-пі...

— Ну-ну?..

— ПІ... пі... пі...

Уже й члени комісії почали усміхатися, а Олена Василівна вся почервоніла, а Олег стоїть та все:

— Пі... пі... пі...

Розгнівалася Олена Василівна, похитала головою:

— Не «пікай» ти краще, мов те курча! Іди собі, не страмись сам і не страми мене. Восени складатимеш, а літо попрацюй як слід.

Повернувся од столу Олег, глянув на товаришів, а вони губи кусають, щоб уголос не розреготатися.

Проходить на своє місце, а вже хтось збоку:

— Пі-пі-пі.

З того часу Олег так і звався в школі: Паралелепіпед.

А Ігор П'ятьорський склав іспит на «п'ять».

Після іспитів Олег геометрію вчив, а Ігор у Пущі-Водиці в ставку купався та рибу вудив.

1955