Слава ЗСУ!

Гостру відрубність, цілковиту протилежність між москвином і українцем яскраво маніфестує той дуже промовистий факт, що в сумежній — між Московщиною і Україною — смузі цілком НЕМА переходових, мішаних говірок, діялектів. Таке явище є виняткове в етнографії, бо звичайно всюди в сумежних — між двома народами — смугах є переходові говірки. Напр., ми, українці, маємо переходові (мішані) говірки на пограниччі польському, біларуському, словацькому, але на московському — як ножем відтята відрубність; ані натяку на будь–яке змішання. Навіть і пізніше, аж до наших часів, існувала ця відрубність. На московсько–українському пограниччі українські села і московські «дєрєвні» — це були два цілком протилежні світи, між якими не вгавала ані на один день взаємна ворожнеча і ненависть.

Літописець X ст. вичислює такі московські племена: Чудь, Лівь, Водь, Ям, Чухна, Весь, П'єр, Мєря, Мурома, Мордва, Мокша, Мєщєра, Чєрєміси, Югра, Пєчора, Корель, Зиряни, Самоядь (проречисте ім'я. — П. Ш.), Єрза та інші.

«Слов'янізація (лише мовна) прамосквинів почалася щойно в IX ст. У москвинів нема найменших слідів динарської раси (в українців багато динарських первнів), а маленькі сліди нордійської є лише в західній частині Московщини у нащадків новгородських словін, предки яких прийшли колись з України» (за В. Щербаківським. «Формація української нації»).

Як знаємо, колискою європейських народів було сточище (басейн) Середземного і Чорного морів та Індія. Колискою азійських народів — Південно–Східна Азія (теперішній Китай). Отже, і мови європейські мають спільне походження; вони розвинулися з прамови, що її науковці називають індоєвропейською. До родини індоєвропейських мов належить і українська.

В мові угрофінів нема ані слідів індоєвропейської мови; значить прапредки теперішніх москвинів — угрофіни примандрували на простори теперішньої Московщини з Азії. Татари також прийшли з Азії. А татарської крови у жилах сучасних москвинів є понад 50%. На азійське походження москвинів вказує також і археологія (див. праці В. Мавродіна). Вказує і антропологія та лінгвістика (ономастика), навіть генетика (євгеніка). Напр., фіни і москвини є брахіцефали (українці — доліхоцефали), зріст їх 165,7 см (українців 168,5 см), довжина рук 46,06 см (українців 45,63 см), довжина ніг 50,6 см (українців 53,6 см), обсяг грудей у відсотках до височини — 52,34 (українців 55,04), волосся — 52% рудих (українці — 85% темних), очі малі, скісні, ніс кирпатий, вилиці випинаються. Короткі ноги і довгі руки є антропологічною ознакою примітивности (первісна, передісторична людина і теперішні мавпи мають довгі руки і короткі ноги (М. Савицький).

Модерна генетика, досліджуючи різницю в крові різних рас людей, встановила, що азійські народи мають у своїй крові переважно кровну групу «В», а індоєвропейські — ґрупу «А». З історії знаємо, що народи переселювалися і мішалися кровно. Антропологи знайшли підтвердження цього і в крові, знайшовши в крові європейців мішані кров'яні групи «АВ» (в різних пропорціях). Аналіз крови чистокровних москвинів показує, що вони мають переважно ґрупу «В» (українці — переважно ґрупу «А», а зовсім не мають групи «В», хоч мають дещо ґрупу «АВ») (Р. Марсел).

Модерна медицина знає, що застрики пацієнтові неспорідненої йому крови можуть його вбити. Генетика експериментальним шляхом (на рослинах і тваринах) знайшла, що схрещування кровно споріднених батьків дає нащадків з прикметами обох батьків (матері і батька), а до того ж ті прикмети мають характер сталий, с. т. передаються нащадкам в дальших поколіннях. Навпаки, схрещування кровно неспоріднених дає покручів, с. т. мішанину прикмет, що дегенерують, слабші (біологічно) прикмети зовсім зникають в нащадках.

Московські науковці В. Самойлов, І. Смірнов, Е. Манойлов та інші знайшли, що у подружжя москвин — фінка (чи татарка) діти дістають кровні групи батька, що стало передаються в дальших поколіннях. Але в подружжі москвин — українка (чи чешка) діти дістають кровні Групи матері, але в рецесивній формі, с. т. що в дальших поколіннях дають типових покручів, с. т. різноманітні, не сталі прикмети («Архів кріміналоґії»).

Отже, бачимо, що безстороння наука: антропологія, лінгвістика, біологія цілком ясно і понад всякий сумнів довела, що москвини належать до азійської раси, а українці — до індоєвропейської. Іншими словами, москвини не мають нічогісінько спільного з українцями (і взагалі, слов'янами) фізично, а як побачимо з дальших розділів, не мають нічого спільного також і духово. Ці два народи є цілком різні, расово, кровно і духово. МОСКВИНИ — АЗІЯТИ, УКРАЇНЦІ — ЕВРОПЕЙЦІ. Вони не лише різні, але й діяметрально протилежні у ВСІХ аспектах (про це далі). Цю різницю бачили українські науковці ще в XI ст. Наш літописець пише: «Радимичі і в'ятичі (предки москвинів. — П. Ш.) жили в лісах, як дикі звірі, їли всяку нечисть, вели сороміцькі розмови у присутності своїх батьків, сестер, а шлюбу не брали. Поляни, деревляни (предки українців. — П. Ш.) мають звичаї лагідні, і вони чемні супроти своїх батьків, сестер і беруть шлюб». Вихована в московських школах наша інтелігенція XX ст. тої різниці не бачила (нарід бачив добре) і тому запровадила Україну до теперішньої жахливої катастрофи. Між іншим, дехто помилково бачить аналогію між москвинами і болгарами. А цієї аналогії нема. Правда, болгари є монголи так, як і москвини, але болгари — це мішанина монголів з тубильними русами (праукраїнцями); мішанина кровна і культурна. Москвини ж — це мішанина монголів (угрофінів) з монголами (татарами); мішанина також кровна і культурна. Єдино, що мають москвини від слов'ян — це зіпсута ними (москвинами) слов'янська мова. Єдина аналогія — це що обидва народи приблукали до Европи з Азії.