знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Павло Штепа УКРАЇНЕЦЬ І МОСКВИН Дві протилежності
«…Большевицька революція могла статися ЛИШЕ в Московщині; подібна революція є неможлива в Західній Европі. Навіть самий інтернаціоналізм московської большевицької революції є чисто московським і чисто національним. Большевизм є третьою появою московського автократичного імперіялізму: першим було Московське царство, другим — Петрова імперія… Не революційне народництво, але ортодоксальний, тоталітарний марксизм міг зробити в Московщині революцію, бо він цілком відповідав традиціям і почуттям московського народу. Народовольчеські ілюзії пережили себе; нарід не прийняв революційної інтелігенції. Зродилася потреба нового революційного міту, і тому міт про народ змінено на міт про міжнародний пролетаріят. Але характерно — в міті про міжнародній пролетаріят виглядає досить недискретно пика московського народу. Іншими словами, бачимо ідентифікацію міжнародного пролетаріяту з месіянізмом московського народу… Месіянська ідея московського народу приймала або апокаліптичну, або революційну форму. Замість III Риму москвини створили III Інтернаціонал і багато прикмет московського III Риму успадкував III Інтернаціонал. Обидва вони священні, обидва основані на ортодоксальній вірі. Той факт, що III Інтернаціонал є не інтернаціональна, але чисто національна московська ідея, дуже мало розуміють на Заході. В III Інтернаціоналі ми маємо лише перерібку, трансформацію старого московського месіянізму. Західні комуністи, коли приєднуються до III Інтернаціоналу, грають жалюгідну роль, бо вони не розуміють, що воші фактично приєднуються до московського народу і реалізують ЙОГО месіянську ідею»…
«Вся історія московської інтелігенції — це приготування до комунізму. Комунізм має відомі риси: спрага за соціяльною справедливістю і рівністю, визнання робітничої класи за найвищий тип людства, огида до капіталізму і буржуазії, тотальний погляд і відношення до життя, сектантська нетерпимість, підозріле і вороже ставлення до культурної еліти, заперечення духа і духової вартости, глибоке релігійне трактування матеріялістичних догм. Всі ці риси завжди мала московська радикальна інтелігенція»…
«Доктрина москвинів Москва III Рим стала тою основною ідеєю, на якій заснувалося Московське царство. Воно сконсолідувалося і оформилося під символом цієї месіянської ідеї. Визнання правдивої, православної, віри було доказом приналежносте до Московського царства. Точнісінько так само визнання правдивої большевицької віри є доказом приналежносте до Московського большевицького царства…». «Московский комунізм є комунізмом Сходу. Вплив Заходу протягом 200 років не міг змінити московський народ. Московська інтелігенція є абсолюно не європейською. Напр., європейська тямка «власність» була не цілком чужа не лише московському мужикові, але й московському інтелігентові… І монархіст К. Лєонтьєв, і революціонер А. Герцен — обидва повставали проти «дрібнобуржуазної» Европи. Дворянин М. Бакунін, князь А. Кропоткін, граф Л. Толстой — ці основоположники московського анархізму належали до класи великої земельної аристократії… Московська інтелігенція набрала характеру сектантського, який є натуральним, природнім для москвинів. Скрайній догматизм, до якого схильні москвини, став характеристичним і для московської інтелігенції… В. Бєлінскій проповідував тиранію і брутальність; казав, що нарід є такий дурний, що його треба тягнути до його ж щастя силоміць. Він признається, що якби був царем, то був би тираном заради справедливости. В. Бєлінский є близький до большевизму не лише в своїх етичних поглядах, але в соціяльних, тому його можна вважати більш, як будь–кого іншого, предтечею большевиків».
«Московський атеїзм, сполучений із соціялізмом, став явищем релігійним. Він виріс на духовім ґрунті московського православ'я і міг з'явитися в душі, ним оформленій. В основі московського нігілізму лежить ортодоксальний православний погляд на гріховність багатства, не лише матеріяльного, але й багатства думки та творчосте взагалі. Московський нігілізм, як і московський православний аскетизм були проти багатства, проти повноти, краси життя» (скорочено за: N. Berdyaev. «The Origin of Russian Comminism»).
Поперед ми наводили оцінку Москвина і т. зв. «большевизму» Д. Донцовим. Наші явні і тайні москвофіли закидають Д. Донцову український шовінізм та ненависть до москвинів взагалі, а звідси, мовляв, і його надто одностороння оцінка всього московського. Як бачимо із наведених цитат, московський патріот і науковець проф. Н. Бердяев цілком підтвердив оцінку Д. Донцова, повторюючи мало що не слово в слово сказане Д. Донцовим багато років перед Н. Бєрдяєвим. А чей же московському патріотові не можна закинути українського шовінізму та ненависти до московського народу! Н. Бердяев як справжній науковець знає, що, або лікувати хворобу, треба перш за все знайти її причини — причини справжні, а не уявні. Він це і робить, очевидячки, з метою знайти лік.