Слава ЗСУ!

Великий Джим послав промовистий погляд, у якому ясно читалася його думка: він вважає, що новий шеф поліції раптом здурів.

— Якби моя воля, наші люди завтра сиділи б у безпеці по своїх власних домівках, замість того щоб відходити з міста, мов якісь ізраеліти з Єгипту. — Він витримав паузу для наголошення на наступному. — Якщо комусь припече, дозволиш їм піти й покакати там, десь у клятих чагарниках.

13

Коли Рендолф нарешті пішов геть, Картер промовив:

— Якщо я побожусь, що не маю наміру лізти не в свої справи, чи можу я вам дещо сказати?

— Так, звісно.

— Я люблю дивитися, як ви дієте, містере Ренні.

Великий Джим вишкірився — в широкій сонячній посмішці, яка освітила цілком усе його обличчя.

— Ну, ти маєш свій шанс, синку; навчався чогось в інших, повчись тепер у кращого.

— Я так і думаю робити.

— А зараз від тебе мені лише потрібно, щоб ти підвіз мене додому. Будь у мене завтра рівно о дев'ятій ранку. Ми приїдемо сюди й дивитимемося шоу по Сі-Ен-Ен. Але спершу ми посидимо на міському пагорбі, подивимося, як виходитиме народ із міста. Сумно це, насправді; ізраеліти без Мойсея.

— Мурахи без мурашника, — підхопив Картер. — Бджоли без вулика.

— Але, перш ніж забрати мене, я хочу, щоб ти з деким побачився. Або спробував принаймні. Можу закластися сам із собою, що вони виявляться безвісті зниклими.

— Хто це?

— Розі Твічел і Лінда Еверет. Дружина медика.

— Я знаю.

— Можеш також перевірити, де Шамвей. Я чув, що вона може зараз жити в Ліббі, у тієї проповідниці з погано вихованим собакою. Якщо хоч когось із них побачиш, допитай їх про місцеперебування наших утікачів.

— Жорстко чи м'яко?

— Середнє. Мені не конче потрібно, щоби Барбару або Еверета зловили саме зараз, але я б не відмовився знати, де вони ховаються.

Вийшовши на ґанок, Великий Джим набрав повні груди смердючого повітря, а відтак і видихнув із гмиканням, у якому вчувалося задоволення. Картер теж почувався вельми задоволеним собою. Ще на минулому тижні, в банькатих окулярах, щоб уберегти собі очі від іржавої лупи, яка сіялася з поїдених сіллю вихлопних систем, він міняв глушники. Сьогодні він впливова людина зі становищем. Легкий сморід у повітрі здавався невеликою ціною за це.

— Маю до тебе одне питання, — промовив Великий Джим. — Як вона тобі смакувала? Нічого була?

Картер трохи завагався, а потім таки відповів:

— Трохи сухувата спершу, але далі все поїхало, як по базарній олії.

Великий Джим розреготався. З якимсь металевим призвуком, немов монети посипалися у лоток торговельного автомата.

14

Північ, і рожевий місяць спускається до обрію, за яким лежить Таркер Мілл, там місяць може собі висіти, поки не надійде світло дня і, перед тим, як йому зовсім зникнути, перетворить його на привид.

Джулія обережно ступала крізь темний сад туди, де ферма Маккоя переходила в західний схил Чорної Гряди, і не здивувалася, помітивши темнішу тінь людини, що сиділа під одним із дерев. Праворуч від себе вона кожні п'ятнадцять секунд бачила проблиски, які посилала коробочка з викарбуваним на ній чужинним символом: найменший, найдивовижніший у світі маяк.

— Барбі? — погукала вона, намагаючись робити це якомога тихіше. — Як там Кен?

— Поїхав до Сан-Франциско взяти участь у ювілейному гейпараді. Я зажди знав, що він хлопець не простий.

Джулія розсміялась, а потім узяла його руку й поцілувала.