Слава ЗСУ!

90

Звелись на ноги, помолившись ревно,

Гріхи замолені, спокійні душі франків.

Благословив Турпін їх хресним знаком,

На скакунах швидких вони вже в сідлах,

В надійному, міцному обладунку.

Завмерли вояки в чеканні битви.

Тут граф Роланд звернувсь до Олів\'єра:

«Мій друже, правду ви пізнали вчасно,

Що Ганелон занапастив нас й зрадив,

Одержав гроші, золото, манаття.

За нас помститись має Імператор.

Марсілій-цар купив нас у злочинця,

Сквитаємо рахунок ми мечами!»

Аой!

91

Ось мчить Роланд іспанськими долами,

Під ним кінь Вельянтіф, прудкий, надійний,

І обладунок прикипів до тіла,

А лицар потрясає гострим списом,

І грізно вістря звернене до неба,

Лиш білий прапорець мигтить на ньому,

Вниз торочки спадають золотії.

Могутній стан, лице ясне й красиве.

За ним услід прямує друг незмінний

І франки всі - в надії на спасіння.

З завзяттям подививсь Роланд на маврів,

На франків - із захопленням й любов\'ю.

До них звернувся він з привітним словом:

«Хід уповільніть краще ви, сеньйори,

Бо нехристі по смерть самі підійдуть!

Сьогодні буде здобич в нас багата,

Французькі владарі такої ще не мали!»

По цих словах дві раті в бій вступали.

Аой!

92

Сказав тут Олів\'єр: «Не час базікать!

Не захотіли в Оліфант сурмити,

Тепер підтримки не чекать од Карла.

То не його провина, він не знає,

Та й іншим докорять не маєм права.

Вперед, барони, і назад ні кроку!

З ім\'ям Господнім лиш про те турбуйтесь,

Щоб кращу відсіч сарацинам дати,

Могутніми ударами їх бити.

Не забувайте й бойовий клич Карла!»

Всі франки закричали «Монжуа!»

І хто почув цей поклик славнозвісний,

Пізнав, що значать доблесть і відвага.

З якою гордістю помчали франки!

Мій Боже! Шпорять коней, галопують!

І зараз вдарять - хто їх переможе?

Проте не налякали сарацинів.

І от впритул зійшлися франки й маври.

ПЕРША БИТВА. ПОРАЗКА МАВРІВ

93

Марсілія племінник Аельрот

Поперед війська їхав, хизувався

І франків всіх він лаяв без упину:

«Французькі пси зрадливі, бийтесь з нами,