Слава ЗСУ!

— Геть! Геть! — закричав той, відштовхуючи собаку,

— Любити тарганів і ненавидіти собак! — вигукнув капітан Халл. — Як ви можете, містере Бенедікт?

— Та ще такого чудового песика! — докинув малий Джек, обіймаючи велику голову Дінго.

— Нічого поганого я про нього не кажу, — відповів кузен Бенедікт. — Тільки ж уявіть собі! Цей гемонський пес не виправдав моїх сподівань. Коли його знайшли, я думав…

— О боже! — вигукнула місіс Уелдон. — Невже ви сподівались зарахувати і його в ряд двокрилих або перетинчастокрилих?

— Та ні, — серйозно відповів кузен Бенедікт. — Адже цього Дінго, хоч він і належить до австралійської породи собак, підібрано на західному березі Африки?

— Так, — відповіла місіс Уелдон. — Принаймні Том не раз чув це від капітана «Вальдека».

— То я думав… Я сподівався… знайти на цьому собаці якихось представників напівтвердокрилих, властивих тільки африканській фауні…

— О боже милосердний! — вигукнула місіс Уелдон.

— Або, може, якусь блоху невідомого виду, — додав кузен Бенедікт.

— Чуєш, Дінго? — спитав капітан Халл. — Чуєш, мій песику? Ти не виконав свого обов'язку!

— Однак хоч скільки я його чесав, — мовив ентомолог з неприхованим жалем, — не знайшов на ньому жодної блохи… Жодної!

— Яку б ви відразу задушили, чи не так? — спитав капітан Халл.

— До вашого відома, містере, — сухо відповів кузен Бенедікт, — сер Джон Франклін³⁶ не дозволяв собі вбивати найдрібніших комах, ба навіть американських комарів, чиї укуси куди болючіші, ніж блошині. Гадаю, ви не заперечуватимете, що сер Джон Франклін був неабиякий моряк?

— Безперечно! — відповів капітан Халл, уклоняючись.

— Якось, коли його добряче вкусив москіт, він тільки здув його, чемно мовивши: «Прошу, йдіть собі! Світ досить великий для вас і для мене!»

— Ти ба!

— Еге ж!

— Щоб ви знали, містере Бенедікт, — відказав капітан Халл, — інший чоловік сказав це багато раніше за сера Джона Франкліна.

— Інший?

— Так, і цей інший був дядечко Тобі.

— А хто він — ентомолог? — зацікавлено спитав кузен Бенедікт.

— Та ні. Стернівський дядечко Тобі³⁷ не був ентомологом. Але цей достойний чоловік мовив, вважайте, ті самі слова, відмахуючись від набридливої мухи — щоправда, звертаючись до неї на ти: «Геть жалюгідна істото! Світ досить великий, і ми можемо жити, не заважаючи одне одному!»

— Славний чоловік оцей дядечко Тобі! — зауважив кузен Бенедікт. — Він уже помер?

— Гадаю, що так, — поважно відповів капітан Халл. — Адже він ніколи не існував.

І всі розсміялися, дивлячись на кузена Бенедікта.

В отаких розмовах, які неодмінно зачіпали ентомологію, якщо в них брав участь кузен Бенедікт, минали довгі години плавання. Море було спокійне, слабкі вітри ледве надимали вітрила, і «Пілігрим» повільно посувався на схід. Всі нетерпляче чекали того часу, коли вони врешті запливуть у широти, де повіють більш сприятливі вітри.

Слід сказати, що кузен Бенедікт не раз робив спроби посвятити Діка Сенда в таємниці ентомології. Але той ухилявся від цього. Не знайшовши кращих слухачів, учений став читати лекції неграм, які нічогісінько з них не розуміли. Том, Актеон, Бет і Остін врешті почали тікати від кузена Бенедікта, і йому довелося вдовольнитися самим тільки Геркулесом, у якого він з радістю виявив уроджену здатність відрізняти паразитів од нижчих комах.

Відтоді велет-негр зажив у світі жуків-шкіроїдів, жужелиць, бомбардирів, могильників, златок, скарабеїв, сильфів, кравчиків, хрущів, оленів, коваликів довгоносиків, сонечок, листоїдів. Він старанно вивчав усю колекцію кузена Бенедікта, і той з острахом дивився, як Геркулес бере своїми дебелими й дужими, мов лещата, пальцями його крихкі екземпляри. Але цей велет-учень так уважно слухав лекції ентомолога, що задля цього варто було дечим ризикнути.

Поки кузен Бенедікт просвіщав Геркулеса, місіс Уелдон навчала малого Джека читати й писати. А Дік Сенд навчав його арифметики.

П'ять років — ще зовсім дитячий вік, тож наука йде куди краще, коли уроки схожі на веселу гру.

Джек учився читати не за абеткою, а з допомогою дерев'яних кубиків, на яких були написані червоною фарбою великі літери. Місіс Уелдон складала якесь слово, а потім змішувала літери, і Джек мав скласти його знову.

Малому дуже подобалось отак, граючись, учитися. Щодня він грався по кілька годин то в каюті, то на палубі, складаючи слова й знову змішуючи кубики.

Якогось дня ця гра призвела до події, та ще й такої незвичайної, що про неї варто розповісти докладніше.

---

  _{36 Франклін Джон (1786–1847) — англійський мореплавець, дослідник полярних країн.}

  _{37 Дядечко Тобі — один із персонажів роману «Життя й думки Трістрама Шенді» англійського письменника Лоренса Стерна (1713–1768).}