Слава ЗСУ!

І нападаючі почали тікати. Дарма вони не взяли модифіковане насіння.

- Молодець! – Крикнув Валентин, стоячи біля хатини Цариці і нахабно обіймаючи цю саму Царицю.

- Ми ж говорили, що він буде начальником. – Сказала Настя. – Він впливову красуню не пропустить. Не важливо, скільки їй років,  Обов'язково пригріється у старшої за себе жінки. Не має значення, що вона з іншої планети. Головне, що вона начальник! Валентин завжди начальників вибирав. Йому подобається бути іграшкою в руках таких жінок. Так, все відразу отримає, варто тільки сподобатися - і все. Все його! – Було видно, з якою образою це все говорила Настя.

- У тебе буде кращий хлопець. У тебе все попереду. – Сказала Тамара.

Розділ 13

Ось, нарешті, прийшов день, після якого ми запланували покинути ці землі. Але це було казково. А починалося все так…

Ми прокинулися. І вийшли зі своєї хатини. А там – це ж схоже на наш перший сніг!

Пластівці чогось білого опускалися на землю. Спочатку дрібні, потім все більше, сильніше -  і, нарешті, такі великі, що один такий шматок не поміщався запросто в руку. Ніякого холоду не було. Було тепло, як і вчора. Тільки ріс шар білого снігу на поверхні і не танув.

Незабаром все прикрасилося однією суцільною білою пеленою. Як це схоже на наші Земні зими! На наші українські зими!

А сніг продовжував падати, літаючи в повітрі легко, спокійно, кружляючи в таємничому танці вітрів…

Сезон Заметілі почався.

Дівчата-істоти вийшли з хатин вже в нових нарядах, які розпустили своє дуууууже довге волосся. Волосся було просто довше, ніж до підлоги. 

Воно волочилося по землі услід. 

Всі прямували до однієї хатини, найменше обтягнутої павутиною. Розписаною писемністю. Їх писемність нагадувала звичайні хвилясті лінії. І якимсь чином вони розуміли її! Залежно від кількості хвилястих зигзагів, від ширини зигзагів,... якось це у них читалося.

Вадим узяв мене за руку, обійняв і сказав:

- Давай одружимося!

Так це було бажаним, що відповідь відразу знайшлася:

- Так. Давай одружимося.

Все було чудово…

Тільки ось коли одружимося? Як? Де? Тут? Або на кораблі?

Я запропонувала:

- Давай вперше одружимося тут, сьогодні. А потім на кораблі у людей.

- Цікава ідея. А каблучки у мене є. Не хвилюйся, воно саморегульоване – твоє кільце. Одягнеш – і обручка сама зменшиться або розтягнеться залежно від розміру твого пальця.

Вадим показав шкатулочку, обтягнуту рожевою з вишивкою блискучою тканиною, відкрив її. На дні лежали дві жовто-червоні каблучки. Я бачила своє віддзеркалення в дзеркалі на внутрішній стороні кришки шкатулочки: воно сяяло від щастя! Коханий! Як я давно цього чекала!

- Я вибрав тебе супутницею свого життя…

Всі вже зібралися біля хатини, в якій, я думала, проходитиме церемонія.

Але з неї вийшов старий із зображенням якогось Бога в руках. Позаду нього молоденька дівчинка-чиза несла величезну судину зі снігом і якимись каменями. Білими каменями.