Слава ЗСУ!

І лише тоді ви нарешті зустрілися б із паном Шпилькою та паном Тюльпаном.

В ході зустрічі вони з’ясували б, чи маєте ви гроші, з’ясували б, на яку послугу за ці гроші ви чекаєте, а якщо ви цілковитий дурень, з’ясували б і вашу адресу.

Тож члени «Нової фірми» дуже здивувалися, коли їхній останній клієнт вийшов на них напряму. Це непокоїло – як і те, що це був мрець. Ні, зазвичай «Нова фірма» легко давала собі раду з трупами – але не в тому випадку, коли вони розмовляли. 

Пан Підступп кашлянув. Пан Шпилька помітив, що при цьому з його рота шугнула хмарка пилу. Адже пан Підступп був зомбі.

- Я повинен вкотре наголосити, - сказав пан Підступп, - що у цій справі я виступаю лише виконавцем...

- Як і ми, - вставив пан Шпилька.

Пан Підступп усім своїм виглядом продемонстрував, що й за тисячу років не стане хоча б у чомусь подібним до пана Шпильки, проте продовжив:

- Приблизно. Мої клієнти висловили побажання знайти... експертів. Я знайшов вас. Я передав вам певні закриті інструкції. Ви прийняли умови угоди. І, наскільки я розумію, в результаті ви здійснили певні... приготування. Характер цих приготувань мені невідомий, і лишиться невідомим мені і надалі. Моє відношення до вас є дуже відносним, якщо можна так висловитись. Ви мене розумієте?

- Що це ще, мля, за ігри в слова? – обурився пан Тюльпан.

Той факт, що він має справу з мертвим адвокатом, змушував його почуватися некомфортно.

- Ми бачимось лише в разі необхідності, ми говоримо лише про необхідне.

- Ненавиджу зомбі, мля, - сказав пан Тюльпан.

Того ранку він спробував дещо, знайдене в коробочці під умивальником. Якщо це прочищає труби, вирішив він, отже, це хімія. Тепер його нутрощі подавали мозкові дивні сигнали.

- Певен, що це взаємно, - сказав пан Підступп.

- Я розумію, що ви маєте на увазі, - мовив пан Шпилька. – Ви маєте на увазі, що якщо справи підуть кепсько, ви нас у житті не бачили.

- Кхм, - кашлянув пан Підступп.

- Так-так, у не-житті, - виправився пан Шпилька. – Гаразд. Як щодо грошей?

- Згідно з вашим проханням, тридцять тисяч доларів на особливі витрати буде включено до вже погодженої суми.

- Камінцями. Не готівкою.

- Безумовно. Та й навряд чи мої клієнти підписали б вам чек. Ви отримаєте дорогоцінності ввечері. І, напевне, я повинен згадати ще про одну річ.

Сухі пальці зашурхотіли сухими аркушами в сухому портфелі, й зомбі передав панові Шпильці папку.

Пан Шпилька почав читати, потім швидко перегорнув кілька сторінок.

- Можете показати своїй мавпочці, - сказав пан Підступп.

Пан Шпилька встиг схопити руку пана Тюльпана до того, як та зіткнулася з головою зомбі. Пан Підступп і оком не зморгнув.

- У нього вся наша історія, пане Тюльпане!

- То й що? Я зараз, мля, відірву його мертву головешку!

- Не відірвете, - сказав пан Підступп. – Ваш колега пояснить, чому.

- Тому що наш підступний друг зробив чимало копій, авжеж, пане Підступп? І, напевне, зберігає їх у найрізноманітніших місцях на випадок своєї смер... е-е-е... на випадок...

- Непорозумінь, - рівно сказав пан Підступп. – Чудово. Ви маєте дуже цікаве минуле, джентльмени. І ви досить молоді. Завдяки своїм талантам ви за короткий час пройшли довгий шлях і отримали певну репутацію в обраній вами справі. І хоча я не маю жодного уявлення про ваше нинішнє завдання – ані найменшого уявлення, наголошую – я не сумніваюся, що ви справите враження на нас усіх.

- Він знає про дільце у Квірмі? – спитав пан Тюльпан.

- Так, - відповів пан Шпилька.

- Про дріт, лебідку і того, мля, банкіра?

- Так.

- І про цуценятко й того малюка?

- Тепер і про це теж, - сказав пан Шпилька. – Він знає майже все. Дуже розумно. Гадаєте, пане Підступп, вам відомі й місця поховання тіл?

- Я спілкувався з деким із них, - відповів пан Підступп. – Але, схоже, ви ніколи не чинили злочинів на території Анк-Морпорку – інакше, звісно, я б із вами й не говорив.

- Звідки він взяв?! – обурився пан Тюльпан.

- Наскільки я розумію, ви раніше ніколи не бували в цьому місті.

- То й що? Сьогодні ми, мля, мали цілий день!

- Вас упіймали?

- Ні!

- В такому разі, ви не здійснювали злочинів. Чи можу я висловити надію, що ваші справи в цьому місті не передбачають і надалі ніяких порушень закону?

- Поза всяким сумнівом, - сказав пан Шпилька.

- Тутешня Варта в деяких випадках виявляє неабияку наполегливість. А численні Гільдії ревно охороняють свої професійні інтереси. 

- Ми глибоко поважаємо поліцію, - запевнив пан Шпилька. – І високо цінуємо її самовіддану працю.