Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Перелякана пані Мюллерова, вражена жахливою бойовою піснею, забула про каву і, тіпаючись усім тілом, з острахом прислухалася, як бравий вояка Швейк продовжує співати в своїй постелі:
На три мости на п’ємонтські веди, Божа Мати. Постав собі ти, П’ємонте*, потужні гармати! Гоп, гоп, гоп! Була битва, була грізна біля Сольферіно*, Ой, стояла кров червона по саме коліно. Гоп, гоп, гоп! По коліно було крові, і м’яса не тонко, Воювали наші хлопці з десятого полку. Гоп, гоп, гоп! Не бійтеся, браві хлопці, злиднів у дорозі. Там за вами везуть гроші у касі на возі. Гоп, гоп, гоп!
- Ради Бога, мосьпане, я вас благаю, - почулося з кухні жалісне хлипання, але Швейк до кінця проспівав свою бойову пісню:
Ой, на возі везуть гроші - а їсти в повозці, - Хто живе на світі краще, як ті наші хлопці. Гоп, гоп, гоп!
Пані Мюллерова кинулась у двері і побігла за лікарем.
Повернулася вона за годину. Швейк тимчасом задрімав.
Раптом його збудив якийсь опасистий добродій. З хвилину він тримав руку на Швейковому чолі, потім промовив:
- Не бійтеся, я лікар Павек з Виноградів, дайте руку, а цей термометр покладіть під пахву. Так. Покажіть язик, висуньте його, ще більше, так його й тримайте. Від чого померли ваші батько й мати? І ось у такий час, коли Відень пнувся зі шкіри, щоб усі народи Австро-Угорщини подавали приклади беззастережної вірности й любови, лікар Павек прописав пацієнтові проти його патріотичного запалу бром і порадив відважному і бравому воякові Швейку війну навіть з голови викинути.
- Лежіть рівно і зберігайте спокій. Я завтра навідаюся знову.
Другого дня він прийшов і спитав на кухні в пані Мюллерової, як почуває себе пацієнт.
- Гірше, пане лікарю, - із щирим смутком відповіла служниця. - Вночі, як його знову схопив ревматизм, він, пробачте мене на цім слові, почав співати австрійський гімн.
Лікар Павек був примушений реаґувати на цей новий вияв лояльности пацієнта збільшеною дозою брому.
На третій день пані Мюллерова доповіла лікареві, що Швейкові погіршало.
- Пополудні, пане докторе, він послав мене по карту воєнних дій, а вночі, у гарячці, марив, що Австрія виграє.
- А порошки приймає точно, як велено?
- Та він, пане лікарю, за ними ще й не посилав.
Засипавши Швейка градом докорів і заявивши, що ніколи більше не прийде до людини, яка відкидає його лікування бромом, лікар Павек вицофався з хати.
За два дні Швейк уже мав з’явитися до призивної комісії.
До цього він ретельно приготувався. Насамперед послав пані Мюллерову купити йому військового кашкета, а потім до кондитера за рогом, позичити візка, на якому той колись возив провітрюватися свого кульгавого злюку-діда. І, нарешті, згадав, що потребує милиці. На щастя, кондитер, як родинну пам’ятку, зберіг і милиці.
Бракувало Швейкові лише рекрутського букетика. Але пані Мюллерова роздобула його. Вона за ці дні змарніла і, куди б не йшла, плакала.
Того пам’ятного дня празькі вулиці побачили доказ зворушливої вірнопідданської лояльности: стара жінка штовхала поперед себе візок, на якому сидів чоловік у військовому кашкеті і розмахував милицями. Начищений франтик1 на його кашкеті аж сяяв, а на сюртуку красувався барвистий рекрутський букетик.
____________________
1Металевий ґудзик на кашкеті з ініціалами (Франц Йосиф І).
Безперервно вимахуючи милицями, цей чоловік щохвилини кричав на всю вулицю: «На Белград! На Белград!»
За ним ішов цілий натовп, який виріс з невеличкого гуртка людей, що зібралися перед будинком, звідкіля Швейк виїхав на війну.
Швейк констатував, що деякі поліцаї на перехрестях віддавали йому честь.
На Вацлавській площі юрба навколо Швейкового возика зросла до кількох сот людей, а на розі Краківської вулиці вони побили якогось студента-бурша в корпорантській шапочці, який вигукнув Швейкові: Heil! Nieder mit den Serben!2
____________________
2 Хай живе! Смерть сербам! (нім.).
На розі Водічкової вулиці в цю історію втрутилася кінна поліція і розігнала натовп.
Коли Швейк показав дільничному інспекторові повістку і чорним по білому довів, що мусить сьогодні ж стати перед призивною комісією, той трохи розчарувався і, щоб запобігти бешкетам, наказав двом кінним поліцаям конвоювати візок із Швейком на Стршелецький острів.
