Слава ЗСУ!

Лікар Ґрюнштейн знову став у бойову позу і виголосив довгу промову. В нього немов камінь з серця спав, коли гості вже пішли. Купа обгризених кісток підтвердила його думку про непоправність пацієнтів.

- Солдати, - почав він, - коли б ви мали хоч трохи розуму, ви б не чіпали цього, а сказали собі: «якщо ми це зжеремо, то старший лікар нам не повірить, ніби ми важко хворі». Ви самі довели, що не цінуєте моєї доброти. Я промиваю вам шлунки, ставлю клізми, намагаюся тримати вас на цілковитій дієті, а ви замість вдячности набиваєте свої кендюхи аж по саму зав’язку. Чи, може, ви хочете захворіти на катар шлунка? Не вийде. Раніш ніж ваш шлунок спробує все це перетравити, я вам вичищу його так ґрунтовно, що будете згадувати про це до самої смерті, та ще й дітям своїм розповідатимете, як ви одного дня пожерли курчат та напхалися різними іншими ласощами і як всі ті лакоминки не втрималися у вашому шлунку й чверть години, бо їх своєчасно викачали. Отже, гайда тепер за мною, запам’ятайте, я не такий дурний віл, як ви, а трохи мудріший, ніж всі ви докупи. Крім того, повідомляю, що завтра ж пришлю до вас комісію, бо ви вже таки довгенько валяєтеся тут, а прецинь ніхто з вас не хворий. Ви це зараз самі довели, засмітивши собі шлунки протягом якихось п’яти хвилин. Кроком руш!

Коли дійшла черга до Швейка, лікар Ґрюнштейн глянув на нього, і спогад про сьогоднішні таємничі відвідини примусив його спитати:

- Ви знаєте пані баронесу?

- Це моя мачуха, - спокійно відповів Швейк. - Малою дитиною вона мене вигнала, а тепер знову знайшла…

Лікар Ґрюнштейн лаконічно сказав:

- В такому разі, поставте Швейкові ще одну клізму.

Ввечері на ліжках було сумно. Кілька годин тому шлунки всіх були наповнені різними добрими смачними речами, а зараз там хлюпав лише ріденький чайок зі скибочкою хліба.

Номер 21 біля вікна промовив:

- А чи повірите, друзі, що я люблю смажених курчат більш, ніж печених?

Хтось промимрив:

- Замотати б тебе в ковдру і всипати жару.

Але після невдалого частування всі були такі ослаблені, що ніхто навіть не ворухнувся.

Лікар Ґрюнштейн дотримав слова: перед полуднем прийшло кілька військових лікарів з горезвісної комісії.

Йшли повагом повз ряди ліжок, і було лише чути: «Покажіть язик!»

Швейк так висолопив язика, що його обличчя скорчилося в кумедну гримасу, а очі самі заплющилися.

- Мельдую послушно, пане штабний лікарю, я вже довшого язика не маю.

Між Швейком і комісією зав’язалася цікава розмова.

Швейк запевняв, що зробив це зауваження, боячись, якби лікарі не подумали, нібито він ховає від них язик.

Члени комісії діаметрально розійшлися в своїх думках щодо Швейка. Половина з них запевняла, що Швейк це «ein bloder Kerl»1, a друга, що він гунцвот, який глузує з військової служби.

____________________

1Недоумок (нім.).

- Хоч би тут і сам дідько вплутався, - заверещав на Швейка голова комісії, - ми вас перехитримо.

Швейк дивився на комісію з божественним спокоєм невинної дитини. Старший штабний лікар підступив до нього упритул:

- Я б хотів знати, ви, морська свиното, про що ви тепер думаєте?

- Мельдую послушно, я взагалі ні про що не думаю.

- Himmeldonnerwetter!1, - вигукнув один з членів комісії, брязнувши шаблею, - отже, він зовсім не думає. А чому ж ви, сіамський слоне, не думаєте?

____________________

1Достобіса. Ориг. гіммель доннерветтер (нім.) - небо і буря - зміст відповідає знеосібленій лайці.

- Мельдую послушно, я тому не думаю, бо на військовій службі солдатам думати заборонено. Коли я свого часу служив у 91 полку, нам наш пан капітан завжди казав: «Солдат не повинен думати сам. За нього думає начальство. Як тільки солдат починає думати, то це вже не солдат, а якийсь вошивий цивільний. Думання не призведе…»

- Заткніть пельку! - люто перепинив Швейка голова комісії. - Ми про вас вже маємо інформацію. Der Kerl meint, man wird glauben, er sei ein wirklicher Idiot…1

____________________

1Цей тип думає, що хтось повірить, ніби він дійсно ідіот (нім.).

Ви не ідіот,Швейку, а хитрун, терта пройда, гультяй, хуліган, вошивець. Розумієте?

- Мельдую послушно, розумію.

- Я вже сказав вам, щоб ви замкнули пащеку, чи чули?

- Мельдую послушно, я чув, «замкнути пащеку».

- Himmelherrgott!2

____________________

2Кротьсот його ма (нім.).

Ну, і мовчіть, коли я вам наказав, ви ж добре знаєте, що вам не дозволено патякати.

- Мельдую послушно, знаю, «мені не дозволено патякати».

Військові пани перезирнулися і покликали фельдфебеля.