Слава ЗСУ!

Надпоручник Лукаш запевнив його, що раніше як за дві години поїзд не рушить і що коньяк у пляшках продають з-під поли зараз же за вокзалом. Капітан Заґнер ніби посилав Матушича, і той йому вже приніс за 15 крон пляшку зовсім пристойного коньяку. Він дав Швейкові 15 крон і наказав нікому не говорити, що це для надпоручника Лукаша або що це він його посилав, бо, власне, ця справа заборонена.

- Будьте певні, пане оберлейтенанте, - сказав Швейк. - Все буде в порядку. Я дуже люблю все заборонене і завжди вплутуюсь до чогось забороненого, хоч і сам потім не знаю, як це сталося. Одного разу в карлінських казармах нам заборонили…

- Kehrt euch, marschieren marsch!1 - перебив його надпоручник Лукаш.

____________________

1 Кругом, кроком руш! (нім.).

Швейк пішов за вокзал, повторюючи по дорозі всі завдання своєї експедиції: коньяк повинен бути добрий, отже, він його спочатку мусить покуштувати. Але коньяк - справа заборонена, тому треба бути обережним.

Тільки-но він завернув за перон, як знову напоровся на поручника Дуба.

- Ти чого тут вештаєшся? - запитав він Швейка. - Знаєш мене?

- Мельдую послушно, - козирнув Швейк, - мені б не хотілося пізнати вас з того гіршого боку.

Поручника Дуба вжахнула ця відповідь, але Швейк стояв спокійно і, не віднімаючи руки від козирка, продовжував:

- Мельдую послушно, пане лейтенанте, я хочу вас пізнати лише з доброго боку, щоб ви мене не довели до плачу, як це ви нещодавно говорили.

У поручника Дуба від такого нечуваного нахабства запаморочилася голова, і від обурення він спромігся лише люто вигукнути:

- Забирайся геть, падлюко, ми з тобою ще поговоримо!

Швейк відійшов за перон, а поручник Дуб, опам’ятавшись, задріботів за ним назирці. За вокзалом, зараз же біля шляху, стояв ряд кошів, перевернутих догори дном, на яких зверху лежали плоскі плетінки з усілякими на вигляд невинними ласощами, немов ці солодкі речі були призначені для шкільної молоді десь на прогулянці. Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок. Тут і там на плетінках притулилися скибочки чорного хліба з кружальцями ковбаси, безсумнівно, кінського походження. Однак під кошами були приховані різні спиртні напої: пляшки коньяку, рому, горобинівки та інших лікерів і горілок.

Зараз за придорожнім рівчаком стояла ятка, і, власне, тут, у ятці, і відбувалася вся торгівля недозволеними напоями.

Солдати спершу домовлялися біля кошів, а пейсатий єврей витягав з-під невинного на вигляд коша пляшку горілки і ніс її під лапсердаком до дерев’яної ятки, де солдат непомітно ховав її кудись в штани або за пазуху.

Отже, туди й націлився Швейк, а поручник Дуб від вокзалу стежив за ним з наполегливістю справжнього детектива.

Швейк зупинився біля першого коша. Спочатку він взяв цукерки, заплатив і поклав їх у кишеню, при цьому пейсатий пан прошепотів йому: «Schnaps hab’ ich auch, gnadiger Herr Soldat»1. Переговори швидко закінчилися, Швейк увійшов до ятки, але гроші заплатив тільки тоді, коли пан з пейсами відкоркував пляшку, а Швейк трохи хильнув. Коньяк йому сподобався, і, встромивши пляшку за пазуху, він покрокував на вокзал.

____________________

1 Маю також горілку, ласкавий пане солдате (нім.).

- Ти де був, гультяю? - перетяв йому дорогу поручник Дуб.

- Мельдую послушно, пане лейтенанте, я ходив купувати цукерки. - Швейк запхав руку в кишеню і витягнув жменю брудних запорошених цукерок. - Якщо пан лейтенант не погребують… я їх вже покуштував, непогані. Мають такий особливий приємний смак, немов повидло, пане лейтенанте.

Під мундиром окреслювались округлі контури пляшки.

Поручник Дуб поклепав Швейкові по грудях:

- Що ти несеш, мерзотнику? Покажи!

Швейк витягнув пляшку з жовтуватим вмістом і зовсім виразною етикеткою «Cognac»1.

- Мельдую послушно, пане лейтенанте, - відповів Швейк сміливо, - я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води. В мене від того вчорашнього ґуляшу страшна спрага. Тільки вода там, у тій криниці, як бачите, пане лейтенант, трохи жовта. Це певно якась вода з залізом. Така вода дуже корисна для здоров’я.

____________________

1 Коньяк.

- Коли ти, Швейку, вже так хочеш пити, - промовив поручник Дуб з диявольською посмішкою, бажаючи якнайбільше продовжити сцену, яка, на його думку, мала завершитися цілковитою поразкою Швейка, - то напийся, але добре напийся. Випий все одним махом.

Поручник Дуб уявляв собі наперед, як Швейк зробить кілька ковтків і більше не зможе і як він, поручник Дуб, переможно скаже: «Подай і мені пляшку, трохи нап’юся, бо теж маю спрагу». І як цей негідник Швейк у грізну для нього хвилину скосоротить свою пику. Потім він подасть рапорт і так далі.