Слава ЗСУ!

— Не ходи, милий, із міста п'яний, Тебе зачалить кожен лягавий. — Мила Дуся, я не боюся, Якщо зачалить, я відкуплюся.

Біля Калиикіного мосту стояв автомобіль, поганенький фордівський автомобіль, тонконогий, схожий на панського хлопчика в коротких штанцях, з голими колінами.

— Мотор! — закричав Гужбан. — Мотор! У житті не їздив на моторі.

— Скільки до Невського? — звернувся він до шофера.

Шофер — латиш або німець — подивився з подивом і жахом на босих, патлатих хлопців і крикнув:

— Іди геть, хулікан!..

— Скільки? — розлютившися, прокричав Гужбан, вихоплюючи з кишені пачку лимонів.

Шофер похапцем роззирнувся, відчинив дверцята автомобіля.

— Сітай… П'ятдесят лимоніф…

— Лізь, шпана! — закричав не задумуючись Гужбан.

Полізли, босі, в шкіряну коляску фордівського автомобіля. Вмостились. Їхали недовго, по Фоитанці. На Невському шофер одчинив дверцята:

— Филазь.

Вилізли, тинялися по Невському…

Їли морозиво з несмачними вафлями (на вафлях написи — «Коля», «Валя», «Дуня»), їли яблука, курили «Трьохсотий «Зефір» і лаялися з перехожими.

Потім пішли оравою в кіно. Фільм страшний — «Таємнича рука, або Криваве кільце» з Пірль Уайт у головній ролі.

Дивилися, лузали насіння, смоктали іриски й відригували випитим за день самогоном та пивом.

Додому в школу поверталися пізно, за північ… Заспаний Мефтахудин відчиняв ворота, лаявся.

— Сволота, секім башка… Діждетеся Віктир Миколаїча.

Нічний вихователь записав у «Літопис»:

«Старолипський, Офенбах, Козлов, Безсовістин, Пантелєєв, Черних і Курочкін пізно повернулися з прогулянки в школу, а вихованці Долгорукий і Громоносцев не прийшли зовсім».

Гужбан і Циган у школі не почували, вони почували на Ліговці…

♦

Янкель і Пантелєєв стояли опустивши голови, не дивилися в очі. Цекісти, скупчившись коло стола, дихали рівно й впивалися поглядами в обвинувачених…

Міркували:

— Самі призналися. Треба зважити.

— Факт. Догану винесемо, без розголосу.

І до тих двох:

— Дивіться!..

Янкель і Льонька глянули в очі Японцеві.

— Япончик!.. Слово честі… Сволота ми!..

♦

У Гужбана гроші закінчилися швидко. Тільки здавалося, що важко витратити вісімсот мільйонів, а глянеш, за день прогуляв половину, там іще і ша! — сідай на колун. А сидіти на колуні — з махрою, з фунтяшником хліба — після шоколаду, кіно, шинки вестфальської і автомобіля — діло нелегке.

Гужбан задумався про нове. Нове скоро придумав і здійснив.

Темної ночі та сама компанія зламала склад ПЄСТ, що містився на шкідському ж дворі. Виламали в дверях фільонки, пролізли, винесли ящик цигарок «Осман», фільонки забили.

Знову гуляли.

На підлозі, в коридорах, у класах і спальнях школи — скрізь валялися недокурки з золотим обідком. «Осман» курила вся школа, і на колуні ніхто не сидів: щедрим себе показав Гужбан з мільярда.

Трапилося ще — пішли у відпустку найкращі халдеї — Костолмед і Олмикпоп. Еланлюм розгубилася зовсім, уже не могла керувати, стримувати дисципліною Содом і Гоморру…

Почалися нестримні крадіжки. Крали рушники, ковдри, черевики.

Юнком намагався боротись, але при першій же спробі підручні Гужбана побили Фінкельштейна і пригрозили. Пантелєєву та Янкелю, що розкажуть усій Шкіді про кофе й Пірль Уайт.

Якось прийшов до Пантелєєва Голий пан. Він дружньо ставився до Пантелєєва, любив його і говорив по-людськи.

— Боюсь я, Льонько, — сказав він. — Наші напад на «Скороход» готують, треба сторожа вбити… Їй-бо… Я маю вбивати…

Зблідлий гімназистик Голенький розповідав:

— Я. Та я… Потім прийде в їдальню Вікмиксор та скаже: «Хто вбив?» — так я б не витерпів, істерика би зі мною сталася, закричав би…

Голий плакав брудними сльозами, морщився, як котеня…

— Ну нічого, — втішав Пантелєєв, — ти ще не пропав… Вилізеш…

А колись сказав:

— Записуйся в Юнком.

Здивувався Голий, не повірив.

— А хіба приймуть?

— Спробуємо.

Повів Льонька Пана на юнкомські збори, сказав:

— Ось, Старолинський хоче записатися в Юнком. Правда, він тут накоїв усякого, але кається, і, крім того, у нас не комсомол; організація своя, дефективна, і вимоги свої.

Прийняли в кандидати. Стаж кандидатський призначили досить довгий і зобов'язали порвати з Гужбаном.

Але Гужбаи не охолов. Зробивши одне діло, він брався до іншого. Покінчивши з ПЄСТ, вивіз стекла з аптекарського магазину, зрізав у шкільних убиральнях фанові свинцеві труби. Одної ночі в Шкіді пропали всі електричні лампочки — осрамівські, світлановські і дивізорні — довгі, як снаряди тридюймової гармати.