Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Республіка Шкід

— Та я нічого!..

— Що ти сказав? — шипів Косецький, а спальня, сприйнявши спочатку вихватку вихователя як жарт, тепер насторожилася.

— Що ти сказав?

— Боляче! Пустіть! — прохрипів Японець, задихаючись, і враз, розсердившись, уже гаркнув: — Пустіть, кажу! Що сказав? Сказав правду! Крадеш з нами, так нічого кирпу гнути, а то розстрибався, як блоха.

— Блоха? А-а-а! То я блоха?.. Ну добре, я вам покажу! Якщо ви не розумієте товариського ставлення, я вам покажу!.. Мовчати!

— Мовчимо-с, ваша ясновельможність, — поштиво мовив Громоносцев. — Ми завжди мовчимо, ваша ясновельможність, де вже нам розмовляти…

— Мовчати!!! — дико заревів халдей. — Я вам доведу, що я вихователь, я примушу вас говорити інакше. Негайно спати, і щоб ні слова, а то все знатиме Вікмиксор!

Двері грюкнули, і все затихло.

Спальня придушено реготала, істеричний Японець, задихаючись в подушці, не витримав і, глухо схлипуючи, простогнав:

— Ой! Не можу! Уморив Косецький!

Раптом двері відчинились, і пролунав голос халдея:

— Єонін, завтра без обіду.

— За що? — обурився Японець.

— За розмови в спальні.

Двері знову зачинилися. Тепер сміялась уся спальня, але без Єоніна. Тому вже не було смішно.

Хвилин через п'ять, коли все заспокоїлося, Циган раптом тихенько мовив:

— Хлопці, Косецький закомизився, тому давайте змінимо йому прізвисько, замість графа Косецького зватимемо граф Кособузецький!

— Громоносцев, завтра без обіду! — долинуло з-за дверей, і одразу ж почулося, як віддаляються кроки.

— Сволота. Під дверима підслуховував!

— Ну й зараза!

— Сам краде і ще ображається, бач який чистенький, та ще й карає!

— Війну Кособузецькому! Війну!

Обурення хлопців не можна було й описати. Незрозуміло, чому раптом халдей обурився, але ще більше озлобило те, що він підслуховував під дверима.

Навіть серед вихованців вважалося, що підслуховувати — це підлість, а тут раптом підслуховує вихователь.

— Ну, гаразд. Без обіду залишати, та що лягавити! Все. Ти ще згадаєш нас, Косецький. Згадаєш, — погрожував розлючений Циган.

Одразу ж відбулась екстрена нарада, на якій одноголосно постановили: вранці підняти бузу в усій школі і зацькувати Косецького.

— Згадаєш нас! Згадаєш, Кособузецький!..

Спальня заснула пізно, і, засинаючи, добрий десяток голів вигадував план помсти халдею.



Різкий дзвінок і грізний окрик «вставайте» відразу розбудив спальню старших.

— Якщо хто лежатиме до мого повторного приходу, того залишу без чаю! — вигукнув Косецький і вийшов.

— Ага. Він теж оголосив війну, — посміхнувся Янкель, але, не ждучи «повторного приходу» халдея, почав квапливо вдягатися. Проте майже половина спальні ще лежала в напівдрімоті, коли знову пролунав голос Косецького.

Вихователь ураганом увірвався в спальню і, побачивши, що дехто лежить, почав люто стягувати ковдри, потім підлетів до Єоніна, який ще спав, і став його трясти:

— Єонін, ти ще в ліжку? Без чаю!

Япончик відразу прокинувся. Він хотів було вступити в суперечку з халдеєм, але той уже зник.

— Без чаю? Ну, гаразд! Ми тобі так зіпсуємо апетит, що у тебе і обід не полізе в рот, — сказав він зловтішно.

Спальня була збуджена. Тільки-но повставали — зараз же почали розкачувати складну машину бузи.

Горобець помчав агітувати до молодших, ті відразу ж погодилися.

Головні агітатори — Янкель, Японець і Циган — подалися в третє відділення і вже незабаром успішно виступали там.

Війна почалася з ранкового вмивання.

Косецький стояв на кухні і всіх, хто вмивався, відмічав у зошиті.

Раптом од їдальні показалася процесія. Йшло чоловік п'ятнадцять, витягнувшись у довгий ряд. Вони бадьоро махали рушниками.

Потім хлопці почали поважно проходити повз халдея, викрикуючи по черзі:

— Здра-

— стуйте,

— Па-

— пасе

— Володи-

— мировичу,

— граф

— Ко-

— со-

— бу-

— зецький! — смаковито закінчив останній.

Халдей сторопів, смикнувся було, маючи намір піймати винуватця, але, згадавши, що бешкетує не один, а всі, стримався і обмежився попередженням:

— Якщо це повториться, покараю весь клас.

У відповідь почувся дружний регіт усіх присутніх:

— О-го-го! Апика-воїн!

— Підожди. Заробиш!

Незважаючи на ці погрози, Косецький не відступився від свого. Єонін залишився без чаю, і це ще більше озлобило хлопців. Вони почали діяти.

День видався гарний. Сонце пекло як ніколи, але коло ставка було затишшя. Звичайного купання не було. Зате біли переліска панувало велике пожвавлення.

Попередня
-= 41 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!