Слава ЗСУ!

Пам'ятник Бузі було знято.

Потім кінчацька армія залишила місто. Уліганії було надано право самовизначення.

Уроків, звичайно, в цей день не було. Халдеї, налякані розповіддю Олмикпопа, боялися зазирнути в четверте відділення.

♦

За вечірнім чаєм Вікмиксор, мило всміхаючись, заявив:

— Хлопці, як мені стало відомо, ви граєте в громадянську війну. Я знаю, що це цікава гра, на якій ви вчитеся суспільного життя, це піде на користь, коли ви опинитеся за стінами школи. Але все-таки, зрештою, захоплюватися цим не можна. Треба вчитись. У вас, як я знаю, відбулася соціальна революція. Поздоровляю і пропоную вам об'єднатися разом з «халдеями» в один союз, в Союз Радянських Республік. Згода? Крім того, на честь такої події оголошую амністію всім п'ятирозрядникам.

Гучне «ура» було відповіддю на слова Вікмиксора.

На цьому закінчилася велика шкідська буза.

Шкіда знову перейшла з військового стану на мирний. Знову в класах Олмикпоп читав російську історію, Еланлюм — німецьку мову і двічі на тиждень Костець, постукуючи паличкою, кричав:

— На гімнастику — швидко!

ЛОТЕРЕЯ-АЛЕГРІ

Ассі в класі. — Нудота. — Карамзін і очко. — Еврика! — Ідея Джапарідзе. — Лотерея-алегрі. — У відпустку. — Шкіда миється. — «Оне Механізмус». — Тираж. — Сумний кінець. — Скарбник-розтратник. — Гральна гарячка. — Досить!

Краплі осіннього дощу б'ють по шибках вікон — туб-туб-туб-туб.

Третя година дня, а в класі півватні лампочки борються з сутінками.

Лекція з російської мови. Читає Ассі.

Асс — халдей; голова втиснулась у плечі, він у ватному засмальцьованому пальті. Кишені пальта набухли… Кажуть, у кишенях — шматочки хліба, що їх Ассі збирає на вечерю. Голос Ассі лунає глухо, нечутно:

— Карамзін… Сентименталізм… Романтизм…

Улігани сидять за нартами, але ніхто не слухає Ассі. Японець фальшиво співає:

Ассі в класі, А в класі бузасі, В класі бузасі, Бідненький Ассі.

Кальмот, вилізши з ногами на парту, бубонить:

— Кальмот віндівот віпдівамиампот, захотів відпівел віндівампамиел, хлібця віпдівібця віндївампампібця.

В кутку Пап і Пантелєєв.

— Бий!

— Сім… Дама… Казна!

— Дівки!

— Давай!

Ріжуться в очко. Ніхто не слухає Ассі. Нудота…

Голос Ассі як із могили:

— «Бідна Ліза»… Смаки панівного класу… Доба…

Голос Ассі заїкуватий і глухий.

Нудота!..

Ассі в класі, А в класі бузасі, В класі бузасі, Бідненький Ассі.

Купець обхопив руками Жуйного адмірала.

— Замісити колобок?

Долоня проїжджає по трикутній голові Адмірала, куйовдить і без того скуйовджене волосся… Нудно!..

— «Бідна Ліза». Початок дев'ятнадцятого століття. «Пантеон словесності»… «Бідна Ліза»…

Ассі в класі, А в класі бузасі, В класі бузасі, Бідненький Ассі.

— Горобець віидівець віидівампампець, дурак віидівак иіндінампампак…

— Бий!

— Картинка… Лафа!

— Ну?

— Очко!..

— Давай!

— Замісити колобок?

Ассі в класі, А в класі…

Нудота, сум.

І раптом голос Джапарідзе:

— Придумав! Ура!

… бузасі.

На підлогу впала пікова десятка, долоня Офенбаха застигла в центрі адміральського трикутника. І голос Ассі стає гучний і чутний:

— З тисяча сімсот сімдесят четвертого року Микола Михайлович Карамзін почав видавати «Московський журнал», у якому вміщував свої «Листи російського мандрівника». З тисяча сімсот дев'яносто п'ятого року Микола Михайлович…

— Ідея! — знову закричав Джапарідзе.

Тридцять очей повернулися в його сторону.

— Що?

— Яка?

— Ану, не тягни! Кажи!

Джапарідзе ставить питання руба:

— Нудно?

Півтора десятка горлянок:

— Нудно.

Бородавчастий палець Джапарідзе піднімається вгору.

— Лотерея-алегрі.

І знову голос Ассі тоне в могилі.

— З тисяча вісімсот третього рок-ку… Держави Росій-ської-ї… Імператорський історіограф-раф…

Клас — наче розворушений мурашник. Сумна пісня Японця переходить на шалений темп:

Ассі в класі, А в класі бузасі, В класі бузасі, Ассі! Ассі…

Клас сказився. Нудоти немає — яка там нудота, коли в кожній голові вирує думка: