Слава ЗСУ!

повнотою. Ми передамо все, що співає про свого улюбленого героя народ у баладах та піснях.

Робін прожив кілька щасливих років і теж пішов з цього світу.

А було це ось як.

Робін Гуд та його хлопці, які на той час уже були на службі в короля, разом з своїм володарем пройшли країною ї приборкали завзятих норманських баронів, що, скориставшись із тривалої відсутності Річарда Левине Серце, зовсім відбилися од рук. Втихомиривши непокірних, король з належною на те урочистістю та пишнотою прибув до палацу в Лондон. З ним переїхали туди й Робін Гуд, новий граф Хантінгдонський, та Маріан, яка одразу зажила слави найвродливішої жінки при дворі.

Щодо королівських лучників, то їх поділили на два загони. Один лишився при королі в Лондоні, а другий повернувся до Шервуда та Бернесдейля, щоб стерегти королівські угіддя.

Минав час, і Робіна Гуда почало дратувати розмірене життя столиці. Душа його весь час поривалася до зеленого лісу, до веселого товариства. Забачивши якось молодих хлопців, що вправлялися на моріжку в стрільбі з лука, він з смутком у голосі вигукнув:

— О леле! Не лишилося вже, мабуть, у моїх руках тієї сили та спритності, що були колись!

Нарешті Робін Гуд зовсім знудьгувався і попросив у короля дозволу помандрувати по світу. Разом з Маріан вирушили вони в подорож. Проте невдовзі в одній з країн Сходу Робіна Гуда спіткало невтішне горе. Чума забрала в нього вірну подругу. Робіну здалося, що в його житті раптом згас провідний вогник. Кілька місяців провів він у мандрах, силкуючись забути своє горе, але врешті повернувся до Лондона і хотів шукати розради на службі у війську.

Проте, як на лихо, король Річард Левине Серце знову вирушив у похід, і країною на правах регента почав керувати його брат Джон. А вже відомо, що принц завжди недолюблював Робіна Гуда.

Звертаючись до колишнього ватажка розбійників, він з уїдливою посмішкою на устах зауважив:

— Що ж, краще йди знову в Шервуд, нищ, як і колись, королівських оленів. Можливо, за це король, коли повернеться з походу, призначить тебе першим міністром.

Глузування принца мов ножем різонуло серце Робіна і розпалило його буйну кров. З того часу, як він поховав Маріан, нерви його були до краю напружені, а тому Робін не змовчав Джону. Принц наказав схопити Робіна й ув'язнити в Тауері[4].

В Тауері Робін Гуд пробув два тижні, поки хоробрий Стютлі та королівські лучники, які лишались відданими своєму колишньому ватажкові, влаштували йому втечу. Разом з своїми хлопцями Робін Гуд подався до зеленого лісу.

Знову залунали в Шервуді закличні звуки Робінового ріжка, такі милі для тих, хто понад усе ставив волю.

На цей заклик з усіх кінців лісу примчали лісники короля. Коли вони побачили свого колишнього отамана, то радості їхній не було меж. Бони одразу відреклися од служби принцу Джонові й знову обрали Робіна Гуда за ватажка. Отак і оселилися друзі в лісі, чекаючи повернення короля Річарда.

Та королю вже не судилося повернутись, і не потрібна вже була йому варта.

До лісовиків дійшли чутки, ніби король загинув на чужині. Країною тепер повновладно правив підступний принц Джон. А поява на галявині знайомої постаті Маленького Джона остаточно довела правдивість цієї невтішної новини.

Прийшов заарештувати нас? — спитав Робін Гуд, обнімаючи свого давнього друга.

— Ні, дякувати долі, прийшов я сюди вже не шерифом Ноттінгема, — відповів Маленький Джон. — Новий король звільнив мене від обов'язків урядовця, і мені залишається тільки щиро подякувати йому за послугу. Адже я не міг жити без вас, без зеленого лісу.

Усі по черзі щиро вітали свого давнього друга з поверненням до гурту.

Невдовзі новий король остаточно довів свою неприязнь до Робіна Гуда та його товаришів. Він пішов нищівною війною проти лісовиків, розіславши в усі кінці Шервуда та Бернесдейля свої карні загони.

Робіну Гудові на деякий час довелося перебратися з ватагою до Дарбішира. Ще й досі поблизу Хеддон Холла зберігаються руїни колишньої фортеці Робіна Гуда. В ній можна було триматися проти війська принца рік, а то й більше. Проте невдовзі принц змушений був зняти осаду.

Однак в одній з останніх сутичок ватажка лісовиків Робіна Гуда було поранено. Рана загоїлася швидко, але десь узялася лихоманка, й сили хороброго воїна спливали просто на очах.

Проїжджаючи якось повз жіночий монастир Керкліс, Робін відчув, як раптом у нього запаморочилася голова. Він замалим не впав з коня, але, напруживши останні сили, спішився і постукав у браму. Звідти почувся сердитий голос черниці.

— Хто там? Сюди не дозволяється заходити.

---

  4 Тауер — замок у Лондоні, який служив в’язницею для державних злочинців.