Слава ЗСУ!

***

Чи є людина, щоб не мала плями,

Не ошерхалась у рови та ями?

Якщо за зло мене ти злом караєш,

Яка різниця, пресвятий, між нами?

***

О, як мені, Творець, увірилось нести

Тягар цих злигоднів, цієї пустоти!

Ти вічну пустоту позолотив зірками?

I в мене є така: візьми й позолоти!

***

Це ти таким, Господь, створив мене,

Щоб я любив пісні й вино хмільне!

Якщо провина ця твоя, чому ж

Тепер ти в пекло засудив мене?

***

Що світ міняється - чи варто цим журитись?

Нехай міняється - ми будем веселитись!

Якби незмінною була природа, друже,

Ніколи б не діждав ти черги народитись!

***

Щодня журитися - цього ще не хватало!

О, скільки Небо нас посіяло й пожало!

Налий вина повніш, давай у руки келих!

Я знаю: сталося усе, що статись мало.

***

Ти добрий, Господи, легка твоя рука,

Але в Ірам* не всіх пускаєш! Не яка

Потрібна лагідність - покірного простити!

А спробуй-но прости мене, бунтівника!

* Рай.

***

Якщо й премудрому не подолати Долі,-

Що хочеш уявляй собі в небеснім колі,

А смерті не минеш! Хіба не все одно,

Чи з\'їсть тебе хробак, чи лютий звір у полі?

***

Я гину, чашнику! Журба мене зв\'ялила!

Я заздрю навіть тим, кого взяла могила,

Гріхи покутую, криваві сльози ллю,

В болоті бабраюсь, а вилізти несила!

***

Щоб з дерева життя собі діждати плоду

I хоч на мить одну знайти душі догоду,

Ніколи з келихом не розлучайся, друже,-

Й тоді відчуєш ти найвищу насолоду.

***

Для смутку труйного - вино протиотрута:

Хильнеш коновочку - і вже печаль забута.

На молодій траві пий з молодими, поки

I над тобою теж зазеленіє рута.

***

Покинь вагатися, обряди занедбай,

Навчись ділитися, не берегти свій пай!

На душу іншого й на грунт не важся! Той світ

Беру на себе я, а ти вино давай!

***

Мені щовечора тривога серце крає,

На груди перел дощ з очей моїх спадає.

Коновку голови журба вином не сповнить,