Слава ЗСУ!

Леся повернулася і поволі побрела вздовж берега.

До самісінької темряви воиа безцільно блукала на самоті. І тільки коли на небі одна за одною почали загорятися яскраві колючі зірки (немов хтось непомітно включив на високій темно синій стелі малесенькі іграшкові лампочки), а з моря потягло вечірньою прохолодою, Леся пішла додому.

Павлик уже'спав, матері його десь не було. Леся повечеряла і теж лягла.

Вона довго лежала з розплющеними очима і думала. Думала про те, як добре, що в неї є тато і мама і ніхто ие помер; було б справді добре, якби люди взагалі не вмирали...

Вже зовсім засинаючи, вона подумала, що було б добре от зараз устати, піти нарвати в саду великий букет квітів і поставити біля їхнього ліжка, щоб воии прокинулись і побачили, що в них є квіти. Але підвестися вже не було сили. І остання думка була така: «Ну нічого, я прокинусь рано-вранці і ще встигну».

Але прокинулась Леся зовсім пізно. Розплющила очі, глянула на сусіднє ліжко і одразу зрозуміла — поїхали! Постіль з ліжка була знята — голий матрац і подушки без наволочок, всі в пір'ї. Леся знала, що постіль знімають лише тоді, коли хтось виїжджає. Леся зітхнула,— значить, нічого з букетом не вийшло.

Леся подивилася у вікно і раптом побачила — на віконному склі иа гумовій мисочці-присосці висіло синє ведмежа Гришка.

— Забув! Забув!

Леся миттю скочила з ліжка.

Вони іце, може, на вокзалі, ще ие поїхали!

Треба бігти, догнати, віддать! Негайно! Ще можна встигнути. Як же так!..

І враз зупинилася.

Забув? А хіба він міг забути?

Забути свого Гришку!

Ні! Таких речей не забувають.

Ні, він не забув. Він просто залишив.

їй залишив.

Подарував.

' Леся обережно зняла Грншку з вікна.

Він лежав у неї на долоні — легкии-легкий, майже невагомий — і дивився на неї своїми блискучими намнстии- ками-очима..

Виявляється, вій таки вмів говорити, цей іграшковий синій ведмедик Гришка.

І він багато сказав Лесі. І про Павлика, і про неї саму, і взагалі...

ЗМІСТ

ДИВОВИЖНІ ПОДІЇ В ШОСТОМУ «Б»

з

ТАЄМНИЦЯ ВІТІ ЗАЙЧИКА 115

ПРИГОДИ ГРИЦЬКА ПОЛОВИНКИ 181

СИНЄ ВЕДМЕЖА ГРИШКА

Нестайко В. 3.

Н56 Таємниця Віті Зайчика: Повісті: Для серед. шк. віку /Худож. А. П. Василеико.— К.: Веселка, 1986,—302 с.: іл.

В книжку українського радянського письменника, лауреата Республіканської літературної премії їм. Лесі Українки ввійшли нові повісті про школярів, про їх веселі пригоди, дружбу, виховання характерів.

Всеволод Зиновьевич Нестайко Тайна Вити Зайчика

Повести (На украинском язмкс)

Для среднего школьного возраста

Художник Анатолий Петрович Василенко

Киев *Взсзлка»

Редактор Г. Т. Ткаченко Художній редактор В. Ю- Тернавський Технічний редактор Т. В. Осталецька Коректори Л. К- Скрипченко, М. В. Путря

Інформ. бланк 4228 Здано на виробництво 26.11 85.Підпивано до друку 16.04.86. БФ 31394. Формат 84 x1087м- Папір друкарський № 2. Гарнітура літературна. Друк високий- Умовн. друк. арк. 15.96. Умови, фарб -відб. 16,80. Обл.-вид. арк. 18.88. Тираж 65000 пр. Зам. 5—3384. Ціна 75 к. Ордена Дружби народів видавництво «Веселка». 252050. Київ-50, Мельникова. 63- Головне підприємство республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкннга». 252057, Кнїв-57. Довженка, 3.

---