Слава ЗСУ!

Шоколадна угода

Розділ I

Чоловік сидів за письмовим столом, котрий був закиданий листами від кредиторів. Любомир механічно передивлявся їх й кидав в повне сміттєве відро. Після того як батько передав йому сімейний бізнес, справи в компанії пішли на спад, занурюючи її в боргову яму. Бос з Любомира виявився нікудишнім. Всього за півроку компанія мала борги на десятки мільйонів доларів. Акціонери вимагали злиття з «Солодкими мріями», вважаючи це за рятівний круг. Проте Любомир думав інакше.

В 70-х роках молодий пекар закінчивши академію відкрив маленьку крамницю кондитерських виробів . Хлопець виявився справжнім генієм свого діла. Його торти чарували своїм смаком, підсаджуючи на себе немов би героїнова доріжка. Від одно запаху з крамниці ставало млосно-солодко й хотілось тільки одного. Їсти. Напихати рота цим дивовижним тортом.

Роки йшли, бізнес процвітав й плів мережу філій своїх крамниць, приносячи власнику великі прибутки. Хлопець виріс, одружився на кароокій дівчині, котра родила йому сина.

Любомир відкинувся на спинку крісла й закинув руки за голову. Його карі очі як у матері дивились в сіру стелю, ніби намагались знайти відповідь на запитання, які мухами літали в голові. «Чому все так трапилось? – подумав я. – Навіщо їй зрадив? Навіщо.. Клята Кармен зі своєю диявольською красою. Я не винен… Це все її врода» Любомирові думки з мух перетворювались на дитячий лепіт сорокарічного чоловіка, котрого кинула жінка, забравши дітей. Він не думав про наслідки, коли трахав секретаршу на цьому ж письмовому столі. Вона стогнала, мов ягня, яке ведуть на забій. Дряпала йому спину й корчилась в солодких муках чекаючи на терпкий екстаз.

Мій неспокійний спокій зруйнував наглий стукіт у двері. Клятий стукіт! Я ледве стримався, щоб не пожбурити чашку кави у обличчя, яке з’явилося в дверному пройомі. Кармен принесла ранішню газету з поштою. Вона була в короткій чорній спідниці й білій кофті з великим декольте, який підкреслював її шикарний бюст. Темне волосся хвилями падало на звабливі плечі.

- Ваша преса Любомире Сергійовичу – Кармен лукаво посміхнулась

- Дякую – сухо відповів я. – Ти вільна, можеш іти.

Її це образило від чого вона з відкритою злістю пожбурила газету з листами на стіл. Завершальний акорд – гримнула дверима. Я з під лоба подивився на її апетитні сідниці, потім перевів погляд на газету. Нічого цікавого для мене не було, можливо не шукав нічого, лиш намагався хоч на мить втекти від клятого життя, яке руйнувалося й ставало дедалі гіршим. На 5 сторінці я побачив об’яву про те, що на вулиці Compitales відкрилась шоколадна крамничка «Смак». Не маю чи бажання далі читати Любомир викинув газету з листами в переповнену урну. Запаливши цигарку чоловік піднявся з крісла й підійшов до вікна. Рукою він розтулив один з сегментів жалюзі через яке в кабінет линулось зебристе світло, яке засліпило його очі. Прижмурившись він деякий час постояв біля вікна, а потім вийшов на балкон докурити цигарку.

Нікотин завжди допомагав мені думати, проте не сьогодні. Він лиш посилював головну біль, яка мчалась на мене сніговою лавиною. Я останній раз затягнувся й пожбурив цигарку в урну. Зажди любив чистоту… З 20 поверху люди здавались мурахами, снували у різні сторони по своїм справам. Любомир згадав про свою жінку. Він ловив себе на думці, про те, що кохає її. Мить насолоди зруйнували його життя. Клята Кармен замурувала Марію від нього, примушуючи його проклинати той бісів день. Він сумував за своєю маленькою донечкою Квіткославою. «Напевно вона зараз в дитсадку - подумав я. Заберу її після роботи. Буде привід побачити Марію… Хоча вона з огидою дивиться на мене, одна я досі палко її кохаю» Чоловік оперся на перило й затулив очі від світла, яке різало йому зір. Занадто багато почав проводити час в темряві, ховаючись від проблем і кредиторів. Завтра приїде батько. «Я не виправдав його надії. – говорив сам до себе. – Не вийшло з мене сина, на якого можна покластися. Не став для нього міцною опорою. Не зберіг його бізнес, який був справою його життя» Біль який гепав об стінки голови Любомира перетворювався в мігрень. «Треба розвіятись, - подумав я»