Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Ніхто не відповів. Нарешті почувся заспаний голос жінки.
- Любий ти знаєш котра година?
- Марія де Квіткослава? – голос його тремтів
- Навіщо тобі моя лялька? – промовила вона
- Яка ляльки? Що ти говориш! Я питаю де наша донечка?
- Любий ти вже зовсім із своєю роботою втратив глузд. В нас не має дітей. – сонність пропала в її голосі.
Любомир впустив трубку. Глухим стуком вона впала на підлогу. Було чути, як Маріє гукає чоловіка.
Любомир згадав про пістолет, який лежав у шухляді його стола.
Майбутнє невловиме. Ніхто не знає куди поверне шлях під назвою Життя…
Кінець
Останній коментар
Buriakvova 10.02.2015
Розв'язка мені сподобалась, а от початок оце "я подумав" коли весь текст від слова автора, (навіть не від 3 лиця), мене бісить і навіть розлючує
Додати коментар