Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Шукач-Стрілець. Темна вежа

Вона підійшла до столу і застигла в нерішучості.

— Він же міг зробити так, аби я не хотів, — сказав Норт крізь сльози. — Він міг таке зробити, якщо вже зробив мене живим. Я не скаржуся… я не хочу скаржитися… — Він із зацькованим виглядом озирнувся навколо і прошепотів: — Він уразить мене блискавкою на смерть, якщо я жалітимуся.

— Певно, це жарт. Почуття гумору в нього точно є.

Норт витягнув з-за пазухи свого капшука й дістав звідти пригорщу зілля. Еллі бездумно вдарила його по руці, вибивши траву, і тут же, злякавшись, відсмикнула руку.

— Я нічого не можу вдіяти, Еллі, — сказав він і скрюченими пальцями поліз до капшука. Вона могла спинити його, але не стала цього робити, натомість повернулася до запалювання ламп, почуваючись втомленою, хоча вечір ще ледве почався. Але того вечора так ніхто й не прийшов, окрім старого Кенерлі, який усе пропустив. Та він не надто здивувався, уздрівши Норта: напевно, йому вже хтось розповів, що сталося. Кенерлі замовив собі пива, спитав, де Шеб, і облапав її.

Пізніше до неї підійшов Норт і дрижачою, без-права-на-життя рукою простягнув якийсь складений папірець.

— Ледь не забув, — сказав він. — Він залишив тобі оце. Якби я забув, він би повернувся і прикінчив мене, це точно.

Папір був дорогий: предмет розкошів, з яким і поводитися слід відповідно, — але тримати у руках цей аркуш їй не подобалося. Мимоволі виникало враження, що він важкий і брудний. Напис на ньому (лише одне слово) промовляв:

Еллі

— Звідки йому відоме моє ім'я? — спитала вона Норта, але той тільки головою похитав.

Розгорнувши, вона прочитала:

_Ти_хочеш_знати,_що_таке_Смерть._Я_залишив_йому_слово._Це_слово_—_ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ, Вимовиш_це_слово_—_і_його_пам’ять_відкриється._Він_розповість_тобі, що_лежить_там,_у_потойбіччі._Розкаже,_що_бачив._

_Це_слово_—_ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ._

_Дізнавшись_про_це,_ти_збожеволієш._

_Але_рано_чи_пізно_ти_все-таки_спитаєш._

_Ти_нічого_не_зможеш_із_цим_вдіяти.:)_

_Гарного_тобі_дня!_

    _Волтер_О’Дім_

_P._S._Це_слово_—_ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ._

_Ти_спробуєш_його_забути,_але_рано_чи_пізно_воно_вилетить_із_твого_рота, як_блювотиння._

_ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ._

Так — о Господи, — вона знала, що зробить це. Це слово вже бриніло в неї на губах. _Дев'ятнадцять, —_скаже вона, — _слухай,_Норте:_дев'ятнадцять._- І перед нею розкриються всі таємниці Смерті та потойбіччя.

_Рано_чи_пізно_ти_спитаєш._

Наступного дня все йшло майже своїм звичаєм, от тільки діти більше не бігали за Нортом. Але через день цькування відновилося. Життя повторно ввійшло в свою приємну колію. Діти разом позбирали вирвані з корінням стебла кукурудзи і за тиждень після воскресіння Норта спалили їх посеред вулиці. Миттєво спалахнув яскравий вогонь, і майже всі завсідники бару, мов метелики, висипали чи виповзли надвір подивитися, як він горить. Вони справляли враження первісних людей. Їхні обличчя наче ширяли між полум'ям і холодним сліпучо-білим сяйвом небес. Дивлячись на них, Еллі раптом відчула, як її душу пройняв гострий біль відчаю через безвихідь ситуації, у якій опинився цей світ. Розлад і розбрат. У центрі більше не залишилося клею. Щось десь руйнується, і коли воно впаде, то настане кінець усьому. А вона ніколи не бачила океану, та вже й не побачить.

— Якби ж то я мала хоробрість, — пробурмотіла вона. — Якби у мене була мужність, рішучість…

На звук її голосу Норт підвів голову і тупо посміхнувся їй — прямісінько з пекла. Справді, мужності в неї не було. Тільки шинок та шрам. І слово. Воно борсалося за її міцно стуленими вустами, шукало виходу. А що як вона покличе його до себе і, знемагаючи від смороду, підсунеться поближче? А що як вона прошепоче це слово у восковий отвір, який він називає вухом? Вираз його очей зміниться. Вони стануть _його_очима — очима чоловіка в сутані. А потім Норт розповість, що бачив у Країні Смерті, яка лежить далеко від землі й хробаків.

_Я_ніколи_не_скажу_йому_цього_слова._

Але чоловік, який оживив Норта і лишив їй записку — зоставив слово, наче заряджений пістолет, котрий вона колись піднесе до скроні, — був краще обізнаний.

Дев'ятнадцять — ключ до таємниці.

Дев'ятнадцять — це _сама_таємниця.

Вона спіймала себе на тому, що виводить _19_у розлитій на шинквасі калюжці, але, помітивши, що Норт дивиться на неї, миттю відправила її рукою в небуття.

Багаття швидко догоріло, і клієнти повернулися в зал. Вона почала накачуватися віскі «Стар» і опівночі вже була п'яна у дим.

VIII

Закінчивши розповідь і не помітивши негайної реакції стрільця на свої слова, вона спершу подумала, що історія навіяла на нього сон. Але щойно вона сама задрімала, він раптом спитав:

Попередня
-= 19 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 29.01.2015

Де 2 частина


Додати коментар