Слава ЗСУ!

Він зубами зірвав із правої руки рукавицю Коттрела, відчувши смак мокрої вовни й бензину. Задерши поділ куртки, він сунув руку в кишеню штанів — там, у глибині, разом із ключами й дріб’язком лежала старенька запальничка «Зіп-по». Він купив її в п’ятдесят четвертому в Німеччині. Одного разу петелька зламалася, Дік повернув запальничку на зіп-повський завод, і там її полагодили задарма, як у рекламі. За якусь долю секунди у свідомості Геллорана потоком з кошмару промайнуло:

(любий Зіппо запальничку крокодил мою ковтнув і у Тихім океані він зараза потонув тут капець мені настане онде вже літак реве затаїлись партизани лев довбешку відірве)

Запальничка не спрацьовувала. Дік із клацанням повернув ковпачок на місце. Лев кинувся на нього, гарчання нагадувало тріск полотна, що рветься. Палець Геллорана чиркнув коліщам запальнички. Іскра. Полум’я.

(моя рука)

Дікова рука, що просочилася бензином, раптом запалала, вогненні язики побігли вгору по рукаві куртки, не боляче, ще не боляче; лев сахнувся від смолоскипа, що раптово спалахнув у нього під носом, дивовижна колихка статуя з живого дерева із очима й пащею подалася назад — занадто пізно.

Морщачись від болю, Геллоран тикнув палаючою рукою у твердий колючий бік.

За мить вогонь охопив тварину з голови до хвоста, перетворивши на похоронне багаття, що звивалося на снігу. Зиґзаґами віддаляючись від Геллорана, ця істота немовби ловила власний хвіст, голосно виючи від болю й люті.

Дік застромив руку глибоко в сніг, збиваючи язики полум'я. Передсмертна агонія лева на мить прикувала до себе його погляд. Потім він звівся на ноги, хапаючи ротом повітря. Рукав куртки Деркіна був вимазаний сажею, але не обгорів, як і Дікова рука. За тридцять ярдів нижче від того місця, де стояв Геллоран, лев перетворився на вогненну кулю. У небо летіли іскри, їх підхоплював і ніс розлючений вітер. На мить жовтогаряче полум'я обрисувало ребра й череп звіра, а потім усе це немовби стиснулося, роз’єдналося й розвалилося, розпалося на окремі палаючі купки.

(начхати, нумо, вперед)

Він підібрав каністру й заледве посунув до снігохода. Свідомість то ненадовго згасала, то спалахувала знову, показуючи йому уривки відеофільму, але жодного разу — цілісної картини. В один із таких моментів Дік зрозумів, що витяг снігохід на колишню колію й сидить на ньому, відсапуючись, не здатний зрушити з місця ще кілька секунд. Іншого разу він заново закріплював каністру, в якій ще збереглася половина вмісту. У голові жахливо стукало — це подіяли пари бензину (і, подумав Геллоран, реакція на сутичку з левом), а з паруючої купки неподалік Дік зрозумів, що його знудило — але коли, пригадати не зумів.

Снігохід, мотор якого ще не охолонув, завівся одразу. Дік тремтячими пальцями повернув кермо і, ризикуючи зламати собі шию, ривками рушив уперед, через що голова розболілася ще дужче. Спершу снігохід водило з боку в бік, начебто за кермом був п’яний, але Дік, піднявшись так, щоб обличчя виявилося вище від вітрового скла, підставив його різкому колючому вітру. Це почасти вивело Геллорана зі ступору. Він додав газу.

(а де інші кущі?)

Цього він не знав, але, принаймні, вдруге його зненацька не застануть.

Перед ним виріс «Оверлук». Освітлені вікна другого поверху відкидали на сніг довгі жовті прямокутники. Ворота, що вели на під’їзну дорогу, були на замку. Геллоран непевно оглянувся й спішився, молячись, щоб ключі виявилися в кишені, щоб не загубилися, коли він витягав запальничку... ні, ось вони. У яскравому світлі фари снігохода він перебрав їх, знайшов потрібний ключ і відкрив навісний замок, упустивши його в сніг. Спершу Дікові здалося, що у ворота однаково не проїде. Ошалівши, він заходився розгрібати сніг біля них руками, не звертаючи уваги на дошкульні поштовхи болю в голові й страх, що один із решти левів, можливо, підповзає ззаду. Зумівши відтягнути стулку воріт на півтора фута, він протиснувся в щілину й натужився. Ворота знехотя підсунулися ще на кілька футів, звільнивши досить місця для снігохода, і Дік провів його на дорогу.

І тут він зрозумів, що попереду, в темряві, щось ворушиться. Усі звірі живоплоту зібралися в купу біля сходів «Оверлука», охороняючи вхід і вихід. Леви стелилися по землі. Собака поставив на нижню сходинку передні лапи.

Геллоран узявся за кермо, і снігохід стрибнув уперед, збиваючи позаду сніг. У квартирі доглядача, почувши високе, схоже на осине, дзижчання мотора, Джек Торренс підвів голову і раптом діловито рушив назад у коридор. Начхати на це стерво. Вона може почекати. Тепер черга брудного ніґера. Брудного ніґера, який пхає носа не в свою справу, лізе, куди не просять. Спершу ніґер, потім син. Він їм покаже. Він їм покаже... що... що він — один із головних менеджерів.