Слава ЗСУ!

Едмондс знизав плечима.

— Виконання бажання плюс щасливий збіг.

— Чорт забирай, готовий сперечатися, так воно і є, — сказав Джек.

Едмондс ледь помітно посміхнувся.

— І ще Денні сам сказав мені, що показане Тоні частенько не збувається. Видіння, базовані на надмірній сприйнятливості, ось і все. Денні підсвідомо робить те, що так звані містики й телепати роблять цілком усвідомлено й цинічно. Я захоплююся хлопчиком через це. Гадаю, якщо життя не змусить його втягти антени, він стане неабиякою особистістю.

Венді кивнула. Звичайно, вона й сама вважала, що Денні стане неабиякою особистістю, але надто вже гладко лікар пояснював. На смак це більше нагадувало маргарин, ніж масло. Едмондс не був членом їхньої родини. Не при ньому Денні відшукував загублені ґудзики, без нього говорив, що телепрограма, можливо, лежить під ліжком, що краще йому надягти в садок гумові чоботи, хоча світило сонце... а за кілька годин вони, розкривши парасолі, верталися додому під проливним дощем. Едмондс не міг знати, як дивно Денні вмів пророчити поведінку їх обох. Вирішивши випити чаю, вона виходила на кухню й знаходила у своїй чашці пакетик заварки. Згадавши, що треба здати книги в бібліотеку, Венді виявляла їх на столику в холі, складеними в акуратну стопку, поверх якої лежав її читацький квиток. Або захоче Джек помити «фольксваґен» — а Денні вже на вулиці, приготувався спостерігати: сидить на крайці тротуару й слухає тиху музику у своєму приймачі. Уголос вона сказала:

— Звідки ж тепер ці кошмари? Чому Тоні велів йому замкнути двері у ванній?

— Гадаю, Тоні пережив свою корисність, — сказав Едмондс. — Він народився — Тоні, не Денні — у той час, коли ви з чоловіком щосили намагалися зберегти родину. Ваш чоловік занадто пив. Був інцидент зі зламаною рукою. Між вами став лиховісний спокій.

Лиховісний спокій... так, як не крути, фраза була адекватною. Спільні трапези в холодній, напруженій обстановці, коли говориш тільки: «будь ласка, передай масло», або «Денні, доїж морквину», або «вибач». Вечори, коли Джек був відсутній, а вона лежала з сухими очима на дивані, поки Денні дивився телевізор. Ранки, коли вони із Джеком обережно нипали одне навколо одного, як двійко розлютованих кішок, між якими — перелякана, тремтяча миша. Так, фраза звучала правдоподібно,

(Господи, чи перестануть коли-небудь боліти старі рани?)

жахливо, страшенно правдоподібно.

Едмондс резюмував:

— Але все змінилося. Ви знаєте, що в дітей шизоїдна поведінка — річ абсолютно звичайна. Вона прийнятна, тому що ми, дорослі, всі негласно зійшлися на одному: діти божевільні. У них є невидимі друзі. Засмутившись, дитина може сидіти в шафі, заховавшись від світу. Вона вважає талісманом свою ковдру, або плюшевого ведмедика, або опудало тигра. Смокче великий палець. Коли дорослий бачить те, чого немає насправді, ми вважаємо його клієнтом божевільні. Коли ж дитина заявляє, що бачить у себе в спальні троля або вампіра за вікном, ми лише посміхаємося, вибачаючи її. У нас є коротка фраза, що виправдовує весь діапазон феноменів у дітей...

— Він це переросте, — вставив Джек.

Едмондс кліпнув.

— Мої власні слова, — погодився він. — Так. Можна здогадатися, що Денні ріс у сприятливій ситуації для розвитку повнокровного психозу. Нещасливе життя вдома, дуже розвинена уява, невидимий друг, який для нього настільки реальний, що мало не став реальним і для вас. Замість того щоб перерости свою дитячу шизофренію, він з тим же успіхом міг «урости» в неї.

— Стати аутиком? — запитала Венді. Про аутизм¹² вона читала. Лякало вже саме слово, у ньому звучало загрозливе мовчання.

— Можливо, але не обов'язково. Він може одного чудового дня просто ввійти у світ Тоні й не повернутися до того, що називається «реальними речами».

— Господи, — сказав Джек.

— Але зараз основна ситуація змінилася. Містер Торренс не п'є. Ви переїхали на нове місце, де умови змусили всіх трьох згуртуватися в родинний осередок тісніше, ніж коли-небудь раніше. Звичайно, ви згуртовані дужче, ніж моя власна родина, адже дружина й діти мають можливість бачити мене всього дві-три години на день. З мого погляду, ситуація для видужання чудова. І по-моєму, про те, що мозок хлопчика у своїй основі здоровий, виразно промовляє той факт, що він здатний проводити таку різку грань між світом Тоні й своїм. Він сказав, що ви обоє більше не обмірковуєте розлучення. Чи настільки він правий, наскільки мені здається?

— Так, — сказала Венді, а Джек міцно стис її руку, майже до болю. Вона теж відповіла потиском.

---

 12 Аутизм — стан психіки, що характеризується перевагою замкненого внутрішнього життя і активним відстороненням від зовнішнього світу.