Слава ЗСУ!

– Ми виправдаємо вашу довіру. – пообіцяв Максіон, взявши вцілілу статуетку в руки. – Але, якщо одна статуетка була знищена...Як відвернути спалах наступного разу. Ви ж самі говорили, що загроза повернеться через п’ятсот років.

– Ой, я вже й забув. Маю для вас маленькі даруночки. – Кадем вийняв з-під своєї накидки цілісіньку фігурку юнака, червону троянду та якийсь малюнок.

– Але як?

– Ці статуетки не можливо знищити, вони завжди будуть існувати в часі. Ніко, тобі передала вітаннячко одна дуже щаслива родина й попрохала віддати тобі цю красиву квітку, що була вирощена у їхньому власному садочку.

Ніка обережно взяла пальцями тендітну троянду, пелюстки якої вже трохи прим’ялися. Вдихнувши її солодкуватий аромат, вона уявила собі усміхнені лиця Орена, Ларії та їхнього синочка Рена. Нарешті, вони пізнали справжню радість та свободу, яких так довго прагнули.

– Джеле, сподіваюся колись ти зможеш мені пробачити. Я люблю тебе, синку. Ось візьми. Це емблема Пеліону, сам нещодавно вигадав. Я повернуся, коли закінчу всі свої справи. Нам час вирушати.

– Я сумуватиму за тобою, братику. – вимовила Латея Пел, міцно обійнявши розгубленого Джеліоса.

– Ви можете залишитися хоч на деякий час… – з надією промовив Джеліос, зиркнувши на малюнок у своїй руці. Це було коло, від якого відходили хвилясті лінії, наче промінчики від сонця. Всередині кола було розміщено дві фігурки: юнака та дівчини, а на задньому плані височіла колона, оповита трояндами.

– Ми повертаємося у свій час. Скільки всього потрібно ще зробити. Відновити красу міста після переходу та подбати про благополуччя мешканців. – похитав головою засновник Пеліону.

– Прощавай. – Латея взяла Максіона за руку та поцілувала у побагровілу щоку. – Ми ще обов’язково побачимося. Не втрачай надії.

– Я чекатиму…

– Спасибі. – сказала Ніка чорноволосій дівчині.

– Ні, це я повинна подякувати. Ти бездоганно зі всім впоралася. Можна лише уявити скільки таємниць приховує у собі це дивовижне місто, оберігайте його. – промовила Латея.

Кадем Пел сумно всміхнуся та став поряд з дочкою. За мить, їхні постаті розвіялися у повітрі. Джеліос не відводив набряклих очей від того місця, де щойно безслідно зникли його батько та сестра.

Ніка міцно стиснула його руку. Небезпека минула, тепер усі їхні страхи залишилися позаду.

Трійця нерухомо стояла посеред Трояндової площі, де щойно трапилися всі ці незвичні події.

Спалах став початком нової історії легендарного міста Пеліон.

1