Слава ЗСУ!

 Передмова

Дівчинка Шиммі наснилася мені. Я побачила її самотньою: вона заблукала серед темних коридорів та зачинених дверей. Вона довго намагалася відшукати папір, щоб хоч записати на ньому свою нову пісню, та знаходила лише пописані сторінки або зривала зі стін мапи та картини.

Тому я вирішила поселити її в місце, де вона почуватиметься вільною та зможе знайти там друзів. А ще я знала, що там повинно бути багато листочків, на яких вона записуватиме пісеньки.

Співочий будиночок

Емілі йшла в парк. Останнім часом вона тільки там і бавилася. Адже нещодавно дерева познайомили її з малесенькою дівчинкою Шиммі. Вони швидко потоваришували і стали не розлий вода. Удвох їм було дуже весело, бо маленька Шиммі завжди бренькала для Емілі на гітарі.

Зі свою мініатюрною гітаркою Шиммі не розлучалася і тоді, коли залишалася сама. Зазвичай вона сідала під березою й починала виводити тоненьким голосочком пісеньку. А коли її крихітні пальчики торкалися струн, – чарівна ручечка бралася в боки й, витанцьовуючи на листочку, записувала ноти.

Отак, день за днем Шиммі співала, а ручечка натанцьовувала тисячі листочків з піснями.

Та якось Емілі вказала Шиммі на величезну гору листочків та запитала: „А чому вони лежать без діла?” І тоді Шиммі вирішила змайструвати будиночок, який співатиме.

„Своїми піснями він буде наповнювати увесь парк!” – казала Шиммі, прикладаючи листочок до листочка.

Нарешті вона поклала зверху останній листочок і взяла гітару. Та як тільки струни затремтіли від її дотику – здійнявся вітер і перетворив будиночок на купу непотрібного листя.

Шиммі засмутилася… Сіла під березою, обхопила гітарку рученятами й насупила губки. З її уст не злетіла жодна нотка, аж поки не прийшла Емілі.

„Не сумуй, Шиммі. Я допоможу тобі побудувати новий. І цього разу ми листочки склеїмо,” – сказала Емілі своїй маленькій подружці. І вони одразу ж до роботи. Незабаром серед парку красувався великий, міцний, співочий будиночок. Шиммі схопила гітару і вони разом з будиночком заспівали.

Послухати їх пісеньку збігалися і зліталися усі жителі парку.

13.VIII.2007.

Струнні проблеми

В парку було гамірно. Будиночок як завжди співав на все горло веселих пісень, Шиммі раз по раз вдаряла по струнах своєї мініатюрної гітарки, а звірята й пташечки кружляли в нескінченному танку.

Емілі сиділа біля берези й спостерігала за своєю подружкою. Вона щиро раділа за неї, бо бачила наскільки Шиммі щаслива. А щасливою вона була від того, що займалася тією справою, до якої мала хист і яка приносила їй величезне задоволення. Емілі знала: зараз Шиммі реалізовує свій талант, і це – саме те, чого вона прагла у своєму житті.

Емілі довгий час не зводила з Шиммі очей. Нарешті Шиммі відчула на собі її погляд й глянула на неї також. Подружки обмінялися щиросердними, приязними, теплими посмішками. Далі Емілі продовжувала свої спостереження, а Шиммі все так само побренькувала на гітарі.

Аж поки парком не розійшовся страшний, ні на що не схожий, звук. Будиночок замовк. Звірі порозбігалися хто куди. Птахи щодуху здійнялися в небо. Коли усі сховалися й усе втихомирилося, Емілі помітила, що гітарка Шиммі лежить у траві, а довкола неї – струни, які розірвалися й порозліталися навсібіч.