Слава ЗСУ!

Ганна опустила очі.

- І про іграшку...

- Що? – не зрозуміла Емма. – Що про іграшку?

- Я запитала у свого 323 про іграшку, яку він мені купив у дитячому магазині, - промовила Ганна.

- І що він тобі відповів?

- Сказав, що цю іграшку, насправді, купував одружений чоловік для свого чотирирічного сина, так як і сказала Нонна. Цей чоловік – це друг 323. Він віддав іграшку 323-ому, коли дізнався, що той іде на побачення.

Емма зітхнула.

- І щодо мене теж не помилилась, - промовила Ліна. - Нонна сказала, що не візьме з мене грошей, бо знає, хто я.

- А хто ти? – здивовано запитала Ганна.

- Я – графиня, - відповіла Ліна.

- Еміліє Красовська, вас викликають для дачі свідчень, - промовив чоловік.

Емма зі страхом в очах подивилася на своїх подруг. Ліна знизала плечима.

- Іди, - промовила Ганна. – Не переживай.

Емма відчинила двері і зайшла в кабінет слідчого.

- Сідайте, будь ласка, - не відриваючись від роботи, промовив слідчий.

Емма сіла на стілець.

- Емілія Красовська? – перепитав слідчий.

Емма махнула головою.

- Ось ваші свідчення щодо телефонної розмови з Іриною. Перечитайте, чи все правильно, та поставте внизу свій підпис.

Емма пробіглась очима по листку, де була описана її розмова.

- Отож, Еммо, - почав слідчий. – Що ви можете розказати нам з приводу конкурсу?

Емма розгублено подивилась на слідчого.

- Хто повідомив вам про цей злощасний конкурс?

- До нас в агентство прийшла жінка, - невпевнено почала Емма.

- Як її звали?

- Олена, - відповіла Емма.

- А прізвище?

- Я не знаю її…

- Вона не назвала вам свого прізвища?