Слава ЗСУ!

- Ви хочете мене купити? – запитала Ліна.

- Ми хочемо домовитись! – промовив Гордон. – Пан Фадєєв, дійсно, може вам допомогти. А ви взамін просто не будете псувати йому репутацію.

- Один лише мій дзвінок, - додав Фадєєв, - і батько вашого друга на волі.

- Пане Фадєєв, - встаючи зі стільця, промовила Ліна. – Ви, перш за все, маєте представляти не свої інтереси, а інтереси народу. Ви маєте контролювати законність, правопорядок у місті. А натомість, зараз пропонуєте мені звільнити злодія, хабарника, людину, яка порушила закон.

- Але ж ви самі сказали, що він не винен, - заперечив мер.

- Якщо він не винен, його виправдають. Правда ж? Навіщо тиснути на органи правопорядку, примушувати їх когось відпускати. Вони самі все з‘ясують, хто винен, а хто ні. А може, пан Завацький дійсно бере хабарі. Тоді він має понести покарання, як приклад, для всіх інших.

Мер розгублено подивився на Гордона.

- Добре, поговоримо про справи, - запропонував мер.

- Поговоримо.

- Давайте перш за все з‘ясуємо, хто що від кого хоче, - запропонував Гордон.

- А хіба ми не ясно висловились в позові? – посміхнулась Ліна. – Ми хочемо отримати замок! Я хочу отримати свій замок, який по праву належить мені та моїй родині.

- Він вам не належить, - промовив Гордон.

- Ви хотіли відмінити суд, і пропонували мені домовитись, - промовила Ліна. – Як я розумію, домовитись нам не вдасться.

Мер відвернувся і відійшов до вікна.

- Панно, якщо ви створюватимете нам проблеми…

- «Мені погрожує мер»! – засміялась Ліна. – Як вам заголовок для газети?

Ліна встала зі стільця і вийшла за двері.

- Боже, як же мені не треба цей суд. Це ж кінець моїй кар‘єрі.

- Кінець, - підтвердив Гордон.