Слава ЗСУ!

- Слухай, ти! – впевнено почала Емма. – Я тобі не твої одногрупники, не Максим, і не Остап, і слухати твої дурні балачки не збираюся. Я прийшла у справах! Тому прикрий рота і слухай мене уважно. Ти продаси нам роботу, яку ви написали втрьох.

- Нізащо! – викрикнула Карла.

В цей момент Емма сильніше притисла Карлу до стіни.

- Продаси, - промовила Емма. – Ми дамо тобі за неї дві тисячі гривень, і ти з радістю погодишся. Зрозуміла?

Карла мовчала.

- Якщо ж ти відмовиш мені в такій простій і зовсім не важкій для тебе послузі, то я підговорю Остапа, і він подасть на вас в суд, за те що ви не вписали його першого разу в автори роботи. А в суді ми доведемо, що всю найкропіткішу роботу провів Остап, і що ви, взагалі, не маєте права бути співавторами. Тоді у вас заберуть авторство, а це значить, що ви не виконали завдання на магістра, і університет попросить повернути вас ваші червоні липові дипломчики.

- Та пусти ж мене, нарешті, - відштовхнувши Емму, промовила Карла.

Емма спокійно підійшла до дверей.

- Завтра о десятій ви з Максимом прийдете в юридичну контору на Михайлівській і підтвердите свою згоду підписами.

- Чому ти так впевнена, що суд доведе, що ми нічого для цієї роботи не зробили? Я власноруч знайшла п’ятьох кандидатів, які могли бути графського роду.

- Мила моя, - засміялась Емма. – Я читала твою роботу. Про цих п’ятьох кандидатів в магістерській роботі рівно два речення. Чудово! Винаймеш адвоката і в суді з вогнем в очах доведеш, що ці дві строчки, дійсно, належать тобі. Ми не заперечуватимемо.

Карла підійшла до балкону, не повертаючи погляд.

- Не сміши людей, Карло, тебе засміють у суді разом з твоїми адвокатами. Краще отримай хоч щось за свої безсонні ночі друкування на комп’ютері.

- Я не лише друкувала! – крикнула Карла.