Слава ЗСУ!

- Мила, та вони просто заздрять нам.

- Звичайно, заздрять. Особливо Ліна Висоцька! Коли ти в таксі до неї безсоромно чіплявся, то вона одразу в тебе закохалася! І тепер безтямно мені заздрить! – іронічно промовила Ганна.

- В якому таксі? Яка Ліна? Боже, про що ти говориш? Я твою Ліну ніколи в житті не бачив.

- В тому то й проблема, що не бачив. Якби був знайомий з нею, то знав би, що вона - моя подруга і, навряд, чіплявся до неї.

- Ну все, з мене досить! – крикнув Дмитро.

- Ні, коханий, не досить! Ти мене до кінця дослухаєш! Набридло бути такою хорошою, спокійною. Всіх любити, всім довіряти! А ви об мене ноги лише витираєте!

- Я не витираю об тебе ноги. Твої подруги брешуть.

- Брешуть? А візитка твоя звідки ж в Ліни?

- Та господи, Ганно, мої візитки легко можуть опинитися в будь-якій машині.

- Все, досить брехні. Я розчарована. Ти - моє перше кохання. Перше і останнє. Більше я кохати так не буду. Бо всі чоловіки - безсоромні бабії. Ви не можете вгамуватися, отримавши одну жінку. Вам усі потрібні.

- Я шокований, - шепотів Дмитро. – Це я безсоромний бабій?

- Все, прощавай, мені час іти до моїх подруг. У нас сьогодні свято – День похорону ВСІХ чоловіків.

- Ні, - схопивши Ганну за руку, крикнув Дмитро. – Тепер ти мене послухай. Нехай день похорону трохи зачекає.

Ганна скептично подивилася на Дмитра.

- Знаєш, що я хочу тобі сказати, - знервовано крикнув він. – Ти і твої дурні подруги мені остогиділи. У тебе власної думки немає! Тобі або Ліна сказала, або Емма порадила, або Остап підказав. А що в твоїй голові, Ганно? Що там? Порожньо? Тобі подруги нагородили про мене бозна-що. А ти подумай своїм розумом! Та навіщо ж мені чіплятися до когось в таксі, якщо я одружитись тобі пропоную. Хіба б я одружувався, якби мені ще хтось треба був?