Слава ЗСУ!

В двері подзвонили вдруге.

- Нонно, - крикнула Емма. – Ти відчиниш? Тобі ж ближче.

Нонна знову не зреагувала.

Хтось почав бити ногою в двері. Емма різко підскочила і підбігла до дверей.

- Хто там? – злякано запитала вона.

- Де та клята ворожка? – крикнув чоловічий голос. – Нехай верне мені гроші! Вона мені набрехала!

Емма відчинила двері і злякано поглянула на літнього чоловіка, одягненого у скромний плащ зі старим портфелем у руках.

- Яка ворожка? Це моя квартира! – пояснила вона незнайомцеві.

Чоловік здивовано подивився на Емму.

- Пробачте, я, мабуть, помилився.

- Нічого, буває, - сумно прошепотіла Емма. – А що сталося?

- Я ішов по вулиці. Підбігла темноволоса дівчина, сказала, що знає наперед усю мою долю. Завела мене в цю квартиру. Наплела мені бозна що. Мабуть, загіпнотизувала. Бо я їй повірив. Прийшов додому, а грошей в гаманці – нуль.

- Мені так шкода, - стиснувши губи від гніву, промовила Емма.

- Що дружині казатиму – не знаю. Вона не повірить, що я настільки божевільний, щоб віддати гроші ворожці.

- Я, навіть, не знаю, чим вам допомогти.

- Пробачте, що увірвався. Може, будинки переплутав.

- Мабуть…

Емма закрила двері. Нонна, яка весь цей час підслуховувала розмову, почувши, що чоловік пішов, вийшла з кімнати.

- Нонно, ти ж казала, що ти ворожила лише одній жінці, яка хотіла покінчити життя самогубством.

Нонна розгублено відвела очі.

- Навіщо ж ти мені брехала?

- Я не брехала, - впевнено почала Нонна. – Просто ти не питала, чи приходив хтось іще. Я думала, тобі не цікаво.

- О Господи! Скільки грошей ти в нього поцупила?

- Поцупила? – крикнула Нонна. – Еммо, ти що вважаєш, що я крадійка? Що я краду гроші? Я між іншим заробляю їх так само чесно, як і ти! Я отримую гроші за ворожіння!