Слава ЗСУ!

- Це все професійні візажисти, - посміхнулась Емма.

- Зараз самі побачите.

Хтось щось крикнув, і всі почали розсідатися по своїх місцях.

Еммі дали місце з самого переду так, щоб камерам було простіше її знімати.

Всіх інших посадили на задні місця. Остап сів на своє місце. Йому усе подобалось, бо звідси добре було видно не лише сцену, але й Емму. Вона сиділа така спокійна, така врівноважена. На неї були спрямовані одночасно декілька камер, а вона виглядала так, наче дивиться телевізор вдома. Звичайно, вона створена для сцени, для телебачення, для камер. Неподалік від неї сиділа Карла. Вона нервувала, здригалася від кожного слова ведучого, намагаючись не пропустити, коли він покличе її на сцену читати свою доповідь. Час від часу вона дивилася в свій листочок, на якому була написана її доповідь. Її руки трусилися і разом з ними трусився і той листочок.

Остап посміхнувся. Він теж дуже нервував. І хоча йому і не треба було виступати на людях, все одно, було дуже моторошно, і він напружено слідкував за камерами, які були розставлені по всій залі.

Ведучий щось розповідав, і глядачі час від часу аплодували. Остап бездумно плескав у долоні.

Нарешті, всі голосно зааплодували, і ведучий покликав Карлу на сцену.

Вона впевнено вийшла на сцену і сіла навпроти ведучого. Після того, як її покликали, її страх одразу ж кудись зник, і вона, впевнено посміхаючись у камери, почала розповідати свою завчасно підготовлену доповідь.

Глядачі слухали дуже уважно. Не зрозуміло, чи їм, дійсно, було цікаво, чи, може, їх теж лякали камери. Карла розповідала про свої дослідження родоводу Полонезьких, про графів, про королів.

Нарешті, її доповідь закінчилася. Ведучий ставив їй якісь питання, щоб якось розвіяти напружене становище, і Карла сіла на своє місце. Вона була червона, як помідор. Щоки її палали, очі світилися. Вона подивилася на Емму, ніби запитуючи, як Емма оцінить її виступ. Емма посміхнулась і позитивно махнула головою.