Слава ЗСУ!

- В моєму під’їзді, перший поверх, квартира 2.

Ліна схопила свої речі і кулею вилетіла з кабінету.

- Якщо Катріна питатиме, - крикнула Ліна подрузі, будучи вже на сходах. – То я… В поліклініці.

Емма відкрила очі і подивилася навколо. Ліна давно вже пішла на роботу. Емма знову закрила очі. Так не хочеться вставати. Зараз знову почнуться ці думки про зраду, про дружбу, про любов. Як же викинути їх зі своєї голови?

Почувся дзвінок в двері. Емма знала, що двері відкриті і тому не збиралася вставати і лише прислухалась. Двері скрипнули і хтось тихо пройшов по коридору.

Емма піднялася з ліжка і вийшла з кімнати.

Це була Ганна. Вона злякано дивилася на Емму, не знаючи з чого почати розмову.

- Чого тобі? – грубо запитала Емма.

- Я прийшла поговорити… Можна пройти.

Емма, нічого не відповідаючи, пройшла у кімнату і сіла на диван. Ганна сіла біля неї.

- Тільки не починай мені брехати, що ти нічого не знала, - зітхнула Емма.

- Я все знала, - опустивши очі, промовила Ганна.

- Принаймні, щиро.

- Я знала про все з самого початку. Це тривало вже не один місяць…

- Мені не цікаві деталі, - перервала Емма.

- Пробач, - тихо промовила Ганна. – Я не прошу, щоб ти знову називала мене найкращою подругою. Хочу лише, щоб ти пробачила мені, і хочу, щоб ти знала, що я розірвала усі зв’язки і з Клавою, і з Русланом. Я на твоєму боці. І якщо ти раптом захочеш бути моєю дружкою на весіллі, то я буду дуже щаслива.

Емма посміхнулась.

- Я не вимагаю відповіді зараз. Можеш все обдумати, і якщо ти мене не пробачиш, я тебе зрозумію.

Емма мовчки дивилася у вікно, не знаючи, що сказати подрузі. Ганна, не дочекавшись відповіді, встала і вийшла з кімнати.

Емма взяла в руки мобільний і набрала номер Ліни.