Слава ЗСУ!

- Люба моя Ренато, - раптом перебив Остап. – Вам платять ваші гроші, щоб ви виконували свою роботу, а не давали уроки сарказму. І зараз ваша робота полягає в тому, щоб віддати мені заповіт. Тому, будьте ласкаві, виконайте свою роботу з гідністю!

Рената відкрила шухлядку і гордо кинула на стіл копію заповіту. Остап спокійно забрав його зі столу і вийшов за двері.

- Я приготувала сніданок! – весело промовила Ліна, помітивши, що Емма відкрила очі.

- О-о-о, подруго! Так справи не підуть! Ти ж не на роботу найнялась. Могли би замовити піцу. Я, наприклад, взагалі, не вмію готувати.

- А я люблю готувати, - промовила Ліна. - До того ж, навіщо тобі та піца, там же одні хімікати.

- Може, й так, - сонно промовила Емма. – А о котрій ти лягла?

- Лягла рано, - відповіла Ліна. - А от заснула дуже пізно. Всю ніч думала…

- Про що?

- Про цього графа, про його любов… Про його зникнення. Якось надто сильно вразила мене ця історія.

- Хіба ж це погано?

- Ні, не погано, - посміхнулась Ліна. – Навіть, з’явилася ідея написати про це роман.

- Супер! – захоплено промовила Емма. – Я би дуже хотіла почитати! Замки, принцеси, загадковий граф!

- Так, - зітхнула Ліна. – Загадковий граф… Але він має трошки зачекати, бо мені треба на роботу! До свого загадкового шефа!

Емма засміялась.

- А знаєш що? – раптом промовила вона. – А давай сьогодні знову сходимо в той замок.

- Ти думаєш, нам і цього разу вдасться пробратися туди?

- Сподіваюсь, - відповіла Емма.

- Добре! – погодилась Ліна. – Тоді давай зараз заїдемо до мене на роботу, а потім одразу в замок.

- Ну що? – запитав Максим.

- Заповіт у мене! – промовив Остап.

- Що будемо робити? - запитав Макс.

- Я заберу його! – впевнено промовила Карла.

- Забереш? А як же ми? – не зрозумів Остап.