Слава ЗСУ!

Цифра 3 означала, що цей суперагент був не звичайний, а потомственний, третiй в роду, тобто шпигунством заробляли на хлiб i його батько та дiд. Два нулi перед цифрою свiдчили, що цей агент усе бачить i помiчає, бо дивиться завжди тiльки в обидва ока.

Z-003, який за своє шпигунське життя викрав три тисячi сто п'ятдесят сiм секретних документiв, поцупив у агентiв-конкурентiв сiмсот тридцять одну таємницю, засадив до в'язницi сто сiмдесят вiсiм безневинних людей, котрi дозволили собi помрiяти без дозволу верховної влади, й власноручно влаштував дев'яносто дев'ять державних переворотiв у далеких пiвденних країнах, зараз повертався додому пiсля здiйснення ювiлейного, сотого перевороту i радiсно очiкував на пiдвищення.

Ви, любi читачi, напевне, дивуєтесь: а яким чином цей суперагент опинився в нашому райцентрi? Що ж, послухайте!

Колись давним-давно, ще до революцiї, у мiстечку мешкав дiд агента — помiщик i ледар. Вiн тiльки те й робив, що спав, їв та обдирав бiднякiв. Тож коли вибухнула революцiя, вiн вiдразу второпав: йому не простять його здирства. Не встигнувши навiть скласти валiзу, дiдуган чкурнув за кордон. А там, аби якось прохарчуватися — працювати ж вiн не вмiв! — i подався в шпигуни, тим самим започаткувавши родинну професiю. Коли ж помирав, то розказав онуковi, що, тiкаючи, закопав у саду свого маєтку скарб: золотi прикраси, дiаманти й чимало iнших коштовностей.

Вiдтодi Z-003 марив ними раз на тиждень, коли було дозволено. Тепер, коли в нього випало кiлька вiльних днiв пiсля останньої операцiї, вiн вирiшив, гарненько замаскувавшись, зазирнути до нашого райцентру та розшукати дiдiв скарб.

Вiн прикинувся туристом, що хоче познайомитися з нашою країною, й опинився в готелi Христофорового мiстечка. А щоб не марнувати час, суперагент за своєю шпигунською звичкою перш за все послав свого електронного горобця стежити за мiсцевими хлопчаками: раптом узнає щось цiкаве!

То був один з його улюблених i перевiрених методiв шпигунства: хто ще, окрiм хлопцiв, хоч де б вони мешкали, знає всi найпотаємнiшi таємницi, а то й навiть бiльше?!

Горобець, зрозумiло, стежив не за всiма хлопцями пiдряд. Вiн вибирав тих, котрi ховалися подалi вiд дорослих i про щось таємниче шепотiлись. Саме тому вiн почав нишпорити по околицях — i натрапив на Христофора й Васька!

Пiдслухавши й записавши на мiкромагнiтофон усi їхнi розмови про клей, горобець примчав до хазяїна. А той, коли прослухав запис, аж затанцював" по номеру: от так щастя, от так радiсть! Хiба мiг вiн сподiватись на таку дорогоцiнну знахiдку у маленькому райцентрi! Та вiн i не уявляв собi ранiше, що такий суперклей може iснувати!

Зрозумiло, вiн вирiшив поки що вiдкласти пошуки скарбу й зайнятися дорогоцiнним клеєм. Невимовне щастя розпирало груди агента. Вiн вiдразу ж послав до шефа електронного горобця-зв'язкiвця з термiновим донесенням про племiнничкiв. Насправдi ж там було зашифровано ось що:

Пане шеф!

Я трохи затримуюсь, бо натрапив на неймовiрне вiдкриття. До вечора його вкраду i привезу вам.

Вишлiть грошей та жуйки.

Суперагент Z-003.

Пiсля цього агент лiг на нерозстелене лiжко, щоб набратися сил перед тим, як вирушити на розшуки клею. Нараз погляд його впав на вiдривний календар, що висiв коло дверей, — i Z-003 радо зойкнув: сьогоднi минув рiвно тиждень вiдтодi, коли вiн мрiяв востаннє. Отже, вiн може знову помрiяти!

Агент iз насолодою заплющив очi, уперся пiдошвами босих нiг у спинку лiжка — i загойдався на м'якеньких крильцятах мрiй…

Спершу вiн помрiяв про те, як можна використати клей. Зрозумiло, нiяких труб, ключок та будинкiв вiн клеїти не збирався. А от склеїти iз багатьох-багатьох бомб одну здоровенну-прездоровенну, а тодi я-ак шарахнути! Ух! Тiльки б курява та попiл вiд усiх непокiрних на свiтi! Кр-расота!

А скiльки прекапосних диверсiй у тих країнах можна вчинити — аж дух забиває! Заливай собi клей, примiром, у верстати, машини, всiляку iншу технiку — от вам i тю-тю! Ррраз — i заводи стоять, транспорт не ходить, харчова промисловiсть гине — а з ними й людоньки мруть та мруть собi! Ух!

А ще можна наробити клееметiв — i вперед, на вiйну! Солдатики до землi прилипають, вiдiрватися не можуть, танки клякнуть, лiтаки в повiтря не злiтають! У-у-ух!

А ще можна!..

Та годi переказувати всi отi бридкi й страхiтливi картини, якi малювала розбурхана уява суперагента. Вiн так захопився мрiями, що аж схопився з лiжка та забiгав по номеру, не розплющуючи очей, вимахуючи руками й горланячи:

— Б-бах! Бум-бб-бум! Та-ра-ррахх! Тр-рр-рах!