Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Таємничий лицар

— Щоправда, нам допомогли, мосьпане, — додав Дунк.

— Заплотні лицарі?

— Саме так, мосьпане. Пан Кайл-Кіт, Майнард Бросквин. А ще Глендон Пал. Це ж він вибив із сідла Скри… тобто самозванця.

— Так, цю байку мені вже повідали півсотні людей. Байстрюк з «Дуплястої Калини». Народжений від шльондри та зрадника.

— Народжений від крові звитяжця, — наполягав Яйк. — Якщо він є серед полонених, його треба знайти і звільнити. А також нагородити.

— Хто ти такий, щоб казати Правиці Короля, що йому робити?

Яйк навіть оком не зморгнув.

— Ви знаєте, хто я такий, дядечку.

— Ваш зброєносець поводиться нестерпно, пане лицарю, — мовив князь Кровокрук до Дунка. — Вам слід вибити з нього дурість.

— Я намагався, мосьпане. Та він же принц.

— Радше сказати, — зазначив Кровокрук, — він дракон. Встаньте, пане.

Дунк підвівся з коліна.

— Серед Таргарієнів завжди хтось бачив пророчі сни, ще задовго до Завоювання, — мовив Кровокрук, — тож не дивуймося, що й Чорножар час від часу показує своє обдарування. Даемон бачив, що у Білостін’ї має народитися дракон, і він народився. Дурник, щоправда, не вгадав кольору.

Дунк зиркнув на Яйка. «Перстень», подумав він. «Батьків перстень. Вже не запханий до чобота, а надітий на пальця.»

— От би забрати тебе з собою до Король-Берега, — звернувся князь Кровокрук до Яйка, — і тримати там при дворі, як… скажімо, гостя.

— Батькові це не сподобається.

— Авжеж ні. Принц Маекар має, м-м-м… важку вдачу. Мабуть, треба відіслати тебе назад до Перелітку.

— Моє місце коло пана Дункана. Я його зброєносець.

— Ото ж бо й воно. Та грець із вами, ідіть, куди хочте, і хай боронить вас Седмиця.

— Підемо, — відповів Яйк, — але спершу нам треба трохи грошей. Пан Дункан має виплатити Слимакові викупа за поразку.

Кровокрук зареготав.

— Куди подівся той сором’язливий хлопчина, якого я знав у Король-Березі? Та нехай. Я накажу підскарбієві видати вам стільки золота, скільки забажаєте, ясновельможний принце. Звісно, у розумних межах.

— Тільки в борг, — устряг Дунк. — Я все поверну.

— Авжеж. Щойно опануєте списа як слід.

Князь Кровокрук відіслав їх геть помахом руки, розгорнув сувій пергамену і взявся відмічати імена пером.

«Вирішує, кому померти», здогадався Дунк.

— Пане князю, — мовив він, — ми бачили знадвору голови. А чи ви… ну, Скрипалеві… Даемонові… йому теж зітнуть голову?

Князь Кровокрук підняв очі від пергамену.

— Це вирішувати королю Аерису… але Даемон має чотирьох менших братів, не рахуючи сестер. Якби я вчинив дурість і відтяв його красненьку голівку, то його мати вдягла б жалобу, його друзі прокляли б мене як убивцю родича, а Лихий Булат почепив би корону на його брата Гаегона. Мертвий Даемон став би мучеником, ідолом. А живим він затуляє моєму зведеному братові шлях до трону. Хіба коронуєш третього короля Чорножара, коли другий так недоречно ходить по землі живий? Окрім того, шляхетний полоняник прикрасить наш двір і слугуватиме живим доказом добросердя його милості короля Аериса.

— Я теж маю питаннячко, — встряг Яйк.

— Починаю розуміти, чому твій батько радий був тебе здихатися. Чого тобі, небоже?

— Хто вкрав драконяче яйце? Коло дверей стояла варта, і на сходах теж. Ніхто б не пробрався до опочивальні пана Маслоплава непоміченим.

Князь Водограй посміхнувся.

— Якби я грав у загадки, то припустив би, що хтось видерся нагору зливом з нужника.

— Злив з нужника надто вузький, щоб ним пролізти.

— Для дорослого чоловіка. А для дитини, приміром, достатній.

— Або ж для карлика! — вигукнув Дунк, раптом склавши усе докупи.

«Тисяча очей, і ще одне. Чому б не мати свої очі й у ватазі карликів-мартоплясів?»

Попередня
-= 43 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!