Слава ЗСУ!

Щойно вони приєдналися до Герберта й Сайреса Сміта, як пірати з першої шлюпки висадилися на острівець і забігали на всі боки, шукаючи його захисників.

Майже одночасно почулися звуки пострілів із засідок біля гирла річки Вдячності, до якої швидко наближалася друга шлюпка. Двоє із восьми піратів, що сиділи в ній, були убиті наповал влучними пострілами Наба й Гедеона Снілета, а підхоплена невтримною течією шлюпка розбилась об кідводні рифи біля входу в гирло річки. Але шестеро піратів, що лишилися живі, аби не намочити зброї, підняли її над головами і вибрались на правий берег річки. Однак, збагнувши, що там вони є доброю мішенню для стрільців, які сховалися в засаді, розбійники щодуху кинулися бігти до мису Знахідки, де їх не могли дістати кулі.

Тепер склалося таке становище: острівець зайняли дванадцятеро піратів - серед яких напевне були й поранені, - що мали у своєму розпорядженні велику шлюпку; на острів висадилося шестеро бандитів, але дістатись до Гранітного палацу ці також не могли - на річці було піднято мости.

- Усе йде як пописаному! - вигукнув Пенкроф. - Усе йде як по-писаному, пане Сайресе! Як ви гадаєте?

- Гадаю, - мовив інженер, - пірати змінять тепер тактику. Вони не такі дурні, щоб дати змогу перестріляти себе поодинці у вкрай невигідних для них умовах!

- І все ж таки вони не зможуть перебратися через протоку, - заперечив моряк. - Карабіни Айртона і пана Спілета б’ють на цілу милю і не пропустять каторжан!

- Без сумніву, - відповів Герберт. - Але що можна вдіяти з двома карабінами проти корабельно? артилерії?

- Ет, - відмахнувся Пенкроф. - Бриг нібито ще не в протоці!

- А хто йому завадить увійти туди? - запитав Сайрес Сміт.

- Це неможливо, - надто великий ризик сісти на мілину під час відпливу.

- Ні, це цілком можливо, - відповів Айртон. - Каторжани можуть скористатися припливом і зайти в протоку, навіть ризикуючи сісти на мілину, коли настане відплив; якщо так станеться - нам не вистояти проти вогню їхніх гармат.

- Тисячу чортів! - крикнув Пенкроф. - Здається, ті паскуди справді піднімають якір!

- Чи не варто нам заздалегідь сховатися в Гранітному палаці ? - запитав Герберт.

- Зачекаймо трохи! - відповів Сайрес Сміт.

- А як же Наб і пан Спілет?.. - запитав Пенкроф.

- При потребі вони зуміють приєднатися до нас. Приготуйтесь, Айртоне, настав час пустити в хід карабіни.

Інженер не помилився. Бриг почав розвертатися на якорі, вочевидь готуючись підійти до острова. Приплив мав тривати ще півтори години, але течія стала набагато слабшою, і бригові легко було б маневрувати в протоці. Однак наперекір Айртоновому переконанню Пенкроф і далі не припускав, що бриг ризикне підійти ближче.

Пірати, які захопили острівець, потроху перейшли на протилежний берег протоки і тепер були відокремлені від колоністів лише досить вузькою смугою води. Озброєні звичайними рушницями, бандити не могли завдати шкоди колоністам, що засіли в Комині й поблизу гирла річки Вдячності, але вони й гадки не мали, що колоністи озброєні далекобійними карабінами і їм, забродам, загрожує небезпека. Не дивно, що, обшукавши весь острівець, вони спокійно ходили берегом.

Проте їхня самоомана дуже швидко розвіялася. Карабіни Айртона і Гедеона Спілета заговорили майже тієї самої хвилини і напевне сказали бандитам щось дуже неприємне, бо двоє з них упали, як підкошені.