Слава ЗСУ!

- Атож! - відповів Пенкроф. - І не пізніше як за десять хвилин може стати на якір перед Гранітним палацом!

- Ви придумали, що робити, Сайресе? - запитав журналіст.

- Поки не пізно і каторжани не встигли нас помітити, треба сховатись у Гранітному палаці.

- Я так само думаю, - погодився журналіст, - але ми опинимося, наче в пастці...

- Про все подумаємо дома, - урвав його інженер.

- Отже - до Гранітного палацу! Та мерщій! - крикнув журналіст.

- Чи не дозволили б ви, пане Сайресе, зостатись нам із Айртоном у Комині? - запитав моряк.

- Навіщо, Пенкрофе? - відповів Сайрес Сміт. - Ні. Не треба розпорошувати сил!

Не можна було втрачати ні секунди. Колоністи вибігли з Комина. Невеликий виступ гірського пасма приховував їх від бандитських очей, однак вибухи гарматних пострілів, що шматували скелі, свідчили: “Швидкий” підійшов зовсім близько.

Ускочити в кошик підйомника, піднятися до дверей Гранітного палацу, де з учорашнього дня сиділи замкнені Топ і Юп, кинутись до урочистої зали - все це забрало кілька хвилин.

Колоністи вчасно повернулися додому: крізь просвіти в листі вони побачили, що огорнений димом пострілів “Швидкий” уже йде в протоці. Вони навіть мусили відійти од вікон, бо всі чотири корабельні гармати безперервно палили сліпма по засаді поблизу річки Вдячності й по Комину, хоч там нікого вже не було. Скелі розліталися на шматки, і кожен вибух пірати вітали гучним “ура”.

Проте колоністи все ж таки сподівалися, що поставлена за наказом Сайреса Сміта зелена завіса добре маскує вікна й тому ніщо їм не загрожує, аж раптом ядро пробило двері і влетіло в коридор.

- Прокляття! - крикнув Пенкроф. - Нас виявили!

Можливо, колоністів ніхто й не бачив, та, напевне, Бобові Гарвею закортіло перевірити, чи не приховує чогось надто підозріла зелень на гранітній кручі, і він звелів ударити по ній ядром. А коли й друге ядро, пробивши завісу з листя, відкрило в кручі зяючий отвір, розбійник наказав обстріляти її з усіх гармат.

Становище колоністів стало безвихідним. Їхній притулок було виявлено, й вони нічим не могли захиститися від граду ядер, не могли навіть сховатися від скалок граніту, що фонтаном розліталися навсібіч. Тепер їм зоставалося тільки покинути приречене на зруйнування житло і перейти у верхній коридор Гранітного палацу. Та несподівано почувся глухни вибух, а потім - відчайдушні крики.

Сайрес Сміт і його друзі кинулись до вікон...

Величезний, могутній водяний стовп підняв корабля, той розколовся надвоє, і за десять секунд бриг пішов на дно разом із злочинним екіпажем!

РОЗДІЛ IV

Колоністи на березі. - Айртон і Пенкроф рятують те, що вціліло від брига. - Розмова під час сніданку. - Пенкрофові міркування. - Пильний огляд корабельного корпусу. - Пороховий погріб цілий і неушкоджений. - Нові багатства. - Останні уламки. - Рештки металевого циліндра.

- Бриг вибухнув! - закричав Герберт.

- Атож, вибухнув так, наче Айртон підпалив пороховий погріб! - відповів Пенкроф, кидаючись із Набом та юнаком до підйомника.