Слава ЗСУ!

Колоністи наддали ходи і за хвилину приєдналися до юнака.

Справді, впоперек дороги лежав повалений телеграфний стовп. Таким чином, колоністи визначили місце розриву дроту і зрозуміли, чому депеші не доходили з Гранітного палацу до загону для худоби, а із загону для худоби - до Гранітного палацу.

- Ні, це не вітер перекинув стовпа, - сказав Пенкроф.

- Звичайно, ні, - відповів Гедеон Спілет. - Під ним викопано яму. Стовп перекинули руки зловмисників.

- Крім того, дріт переламано, - додав Герберт, показуючи місце зламу.

- Злам свіжий? - запитав Гедеон Спілет.

- Так, свіжий, - підтвердив Герберт.

- Мерщій до загону! Мерщій! - крикнув моряк.

Колоністи саме перебували на півдорозі між Гранітним палацом і загоном для худоби. До загону лишалося ще понад дві милі. Колоністи перейшли з ходи на біг.

І справді, вони мали всі підстави боятися, що у загоні для худоби сталося якесь нещастя. Безумовно, Айртон міг послати телеграму до Гранітного налацу, але вона, звичайно, не дійшла; та не це тепер лякало колоністів, а те, що, обіцявши повернутися напередодні ввечері, він не прийшов додому. І дріт порвався не сам собою, а хто, крім каторжан, був зацікавлений у тому, щоб пошкодити телеграфну лінію?

Серця у колоністів аж заходилися, але вони, схвильовані, бігли й бігли. Всі вони щиро прихилилися до свого нового приятеля. Невже їм судилося знайти Айртона убитим руками тих, кими сам колись верховодив?

Незабаром колоністи досягли місця, де дорога йшла вздовж джерельця, яке впадало у Червоний струмок, що зрошував луки в загоні для худоби. Тут вони стишили ходу, аби перепочити чи хоча б віддихатися перед тим, як раптом почнеться бій. Друзі звели курки рушниць. Кожен з них стежив за окремою ділянкою у лісі. Топ стиха загарчав, а це не провіщало нічого доброго.

Нарешті крізь дерева виглянула огорожа загону для худоби. На перший погляд вона здавалася неушкодженою. Ворота, як завжди, були зачинені. В загоні панувала глибока тиша - не чулося ні звичного бекання муфлонів, ні Айртонового голосу.

- Зайдімо всередину, - запропонував Сайрес Сміт.

Інженер пішов до огорожі, а його друзі, кроків за двадцять позад нього, звівши рушниці, приготувалися стріляти за найменшої підозри на небезпеку.

Сайрес Сміт підняв внутрішню клямку воріт і вже хотів штовхнути одну з їхніх стулок, як раптом відчайдушно загавкав Топ. Із-за частоколу пролунав постріл, і Герберт, скрикнувши, упав на землю.

РОЗДІЛ VII

Журналіст і Пенкроф у загоні для худоби. - Герберта переносять до хатини. - Пенкрофів розпач. - Інженер і журналіст радяться, що робити далі. - Лікування Герберта. - Перші проблиски надії. - Як попередити Наба? - Надійний посланець. - Набова відповідь.

Почувши Гербертів крик, Пенкроф кинув рушницю й побіг до юнака.

- Вони вбили його! - закричав він. - Синку!.. Вони вбили його!

Сайрес Сміт і Гедеон Спілет теж підбігли до Герберта. Журналіст, припавши вухом до хлопцевих грудей.вслухався, чи ще б’ється його серце.

- Він живий, - сказав Гедеон Спілет. - Але його треба перенести...