Слава ЗСУ!

За багато років підводного плавання він обійшов усі океани від полюса і до полюса. Вигнанець серед людей, він зібрав у невідомих підводних світах дивовижні скарби. Мільйони золотих монет, що потонули 1702 року разом з іспанськими галіонами в бухті Віто, стали для нього невичерпним джерелом багатства і служили для надання безіменної допомоги народам, які боролися за незалежність21.

Багато років він плавав під водою, не зустрічаючись із людьми, що жили на поверхні землі, коли несподівано в ніч на 6 листопада 1856 року на борту підводного корабля опинилося троє нових людей. То були француз-професор, його служник і канадський рибалка. Вони впали у воду при зіткненні “Наутілуса” з американським фрегатом “Авраам Лінкольн”, який гнався за підводним човном.

Тоді капітан Немо довідався від професора, що “Наутілуса” одні вважають велетенським китом, а інші - піратським підводним човном і що за ним полюють по всіх морях флоти всіх країн.

Капітан Немо міг викинути назад в океан отих трьох чужинців, які волею випадку вторглися в його таємниче життя. Але він цього не зробив, і цілих сім місяців вони мали змогу спостерігати всі дивовижні перипетії незвичайної подорожі, коли корабель капітана Немо проплив під водою двадцять тисяч льє.

Одного дня - це сталося 22 червня 1867 року - ті троє людей, котрі нічого не знали про минуле капітана Немо, прихитрилися захопити корабельну шлюпку і втекли з “Наутілуса”. Але оскільки в цей час стрімка течія Маль-стріму понесла підводного човна до берегів Норвегії, капітан Немо не сумнівався, що, опинившись у тій жахливій водоверті, втікачі знайдуть могилу в морській безодні. Він так і не довідався, що француза та його двох супутників дивом викинуло на берег одного з Лофотенських островів, де їх підібрали рибалки, а професор, повернувшись до Франції, видав книжку, в якій розповів читачам про своє семимісячне плавання на борту “Наутілуса” і численні пригоди під час згаданої подорожі.

Ще багато років капітан Немо вів таке життя, плаваючи морями. Але поступово один за одним померли і знайшли вічний спокій на кораловому кладовищі на дні Тихого океану його соратники й друзі. “Наутілус” безлюднів, і зрештою з усіх, хто знайшов на ньому прихисток, живим зостався сам капітан Немо.

На той час йому було шістдесят років. Залишившись самотнім, він зумів провести “Наутілус” до однієї з підводних гаваней, де його корабель час від часу стояв після тривалого плавання.

Одним із таких портів і була підземна печера на острові Лінкольна, де стояв тепер “Наутілус”.

Уже шість років жив тут капітан Немо, не виходячи більше в море і чекаючи миті, коли й він прийде до давно померлих товаришів, і раптом волею випадку старий капітан став очевидцем падіння повітряної кулі, на якій полонені південці утекли з Річмонда. Одягнений у водолазний костюм, він прогулювався під водою за кілька кабельтових від берега, коли інженер упав у воду. Капітан Немо не стримав своєї великодушності і... врятував Сайреса Сміта.

Спочатку, коли на острові з’явилося п’ятеро потерпілих, що зазнали повітряної катастрофи, капітан Немо хотів покинути острів, але вихід із його гавані виявився закритим - за шість років стоянки в печері під дією вулканічних сил піднялося її дно, і “Наутілус” уже не міг вийти зі свого підземелля. Там, де було досить глибоко для легкого човна, не міг пройти корабель з досить великою осадкою.