Слава ЗСУ!

Ні Сайрес Сміт, ні його товариші спочатку не зважали на його дивну поведінку, але гавкіт собаки незабаром почастішав, став ще наполегливішим, тож інженер мусив озватися до нього.

- Що сталося, Топе? - запитав він.

Не на жарт занепокоєний собака кількома стрибками підбіг до хазяїна, знову кинувся до берегаі раптом стрибнув у озеро.

- До мене, Топе! - крикнув Сайрес Сміт, що не хотів пускати свого собаку на пошуки здобичі в цих незнайомих і, можливо, небезпечних водах.

- Що там відбувається у глибині? - здивувався Пенкроф, вдивляючись у озеро.

- Певне, Топ почув якусь земноводну тварину, - відповів Герберт.

- Чи не алігатора? - запитав журналіст.

- Не думаю, - відповів Сайрес Сміт. - Алігатори та й інші крокодили водяться у нижчих широтах.

Топ, повернувшись на поклик свого хозяїна, знову вибрався на берег, але й далі не знаходив спокою; він стрибав серед високої трави і, керований інстинктом, ніби стежив за якимсь невидимим створінням, що пірнуло в озеро й рухалося під водою попід самим берегом. Проте поверхня озера була спокійна, на ній не з’являлося жодної зморшки. Колоністи раз у раз зупинялися на березі й пильно придивлялися до води. Там нічогісінько не було видно. Все це здавалося загадкою.

Інженера вельми зацікавила їхня пригода.

- Доведімо до кінця нашу розвідку, - запропонував він.

За півгодини колоністи добулися до південно-східного краю озера й опинилися на плоскогір’ї Широкий Обрій. Тут дослідження берегів озера мало вважатися закінченим, а інженер так і не з’ясував, де витікає надлишок води із озера.

- І все ж таки тут десь повинен бути стік, - повторював Сайрес Сміт. - А раз його немає на поверхні, то він пробив собі дорогу в гірській породі!

- Але яке це має для нас значення, дорогий Сайресе ? - запитав Гедеон Спілет.

- Досить велике, - відповів інженер, - бо якщо стік відбувається усередині масиву, вода могла б там вирити печеру, де можна було б оселитися, відвівши воду в інше русло.

- А чи не може вода витікати з дна озера і впадати в море підземним руслом? - запитав Герберт.

- Звичайно, може, - відповів інженер, - і якщо це справді так, нам доведеться будувати житло власноруч, бо природа нам не вимурувала стін і стелі.

Колоністи вже мали намір піти через плоскогір’я до Комина - була вже п’ята година вечора, - коли Топ знову захвилювався. Він став люто гавкати і, перш ніж хазяїн устиг його затримати, вдруге стрибнув у озеро.

Всі кинулися до берега. Собака відплив уже футів на двадцять, Сайрес Сміт гучно кликав його, як раптом із води виринула величезна голова; озеро у тому місці не було глибоким.

Герберт відразу впізнав, до якого виду земноводних належить конічна морда з витрішкуватими очима і довгими шовковистими вусами.

- Ламантин! - вигукнув він.

Але то був не ламантин, а інший представник того виду ссавців, і називався він дюгонь - ніздрі розміщені у нього в верхній частині морди.

Величезний звір кинувся на собаку, і марно Топ намагався вивернутись і повернутися на берег. Його хазяїн був безсилий врятувати свого вірного друга, і перш ніж Гедеоно-ві Спілету чи Герберту спало на думку покласти стріли на тятиву, дюгонь схопив собаку й зник із ним під водою.