Слава ЗСУ!

Секстон упізнав цей погляд: Габріель Еш знову роздобула якісь внутрішні секретні відомості. Цікаво, як вона розплачується зі своїми постачальниками? Робить мінет якомусь президентському помічникові на задньому сидінні його авта? Втім, його це не обходить. Головне, що інформація надходила без перебоїв.

— Кажуть, — продовжила асистентка, перейшовши на шепіт, — що глава держави поводиться якось дивно з минулого тижня, після своєї несподіваної приватної бесіди з керівником НАСА. Президент повернувся з цієї зустрічі спантеличений і розгублений. Негайно скасував усе, що було заплановано, і відтоді підтримує найтісніший зв’язок з НАСА.

Секстону дуже сподобалося те, що він почув.

— То ви вважаєте, космічна агенція могла повідомити йому якісь погані новини?

— Цілком логічне пояснення, — з надією відповіла Габріель, — хоча мало статися щось екстраординарне, щоб президент отак узяв і все кинув.

Секстон замислився. Очевидно, події в НАСА розгортаються несприятливо, інакше президент викинув би цю новину як козирну карту у грі проти нього. Адже останнім часом Секстон сильно критикував президента за фінансування космічної агенції. Низка нещодавніх провалів і колосальна перевитрата бюджету зробили його хлопчиком для биття, і сенатор неустанно критикував марнотратство та неефективність зрослого державного апарату. Ясна річ, мало хто з політиків наважився б завойовувати голоси виборців наскоками на НАСА — один із найвизначніших символів Америки і предмет національної гордості, але сенатор Секстон володів зброєю, яку мало хто з політиків мав: Габріель Еш, з її безпомилковою інтуїцією та проникливістю.

Ця кмітлива молода жінка привернула увагу Секстона кілька місяців тому, коли працювала координатором у вашингтонському офісі виборчої кампанії сенатора. Саме тоді, коли рейтинг сенатора залишався дуже низьким, а його критика бездумного марнотратства уряду не знаходила широкого відгуку, Габріель Еш продемонструвала босові свою, радикально оновлену концепцію виборчої кампанії. Вона запропонувала йому зробити об’єктом критики величезні бюджетні перевитрати НАСА, а постійні поступки агенції з боку уряду подати як яскравий приклад легковажної фінансової політики президента Герні.

«НАСА обходиться Америці у величезну купу грошей, — писала йому Габріель, додавши список витрат, позик і дотацій. — Виборці не мають про все це ані найменшої гадки. Але, дізнавшись, вони вжахнуться. Думаю, ви просто мусите зробити питання про НАСА політичним аргументом».

Секстон аж застогнав від її наївності.

— Ну аякже! Лишилося тільки виступити проти виконання гімну країни на бейсбольних матчах.

Однак у наступні тижні Габріель наполегливо продовжувала підкладати на стіл сенаторові інформацію про космічну агенцію. І що більше Секстон заглиблювався в проблему, то ясніше бачив: ця дівчина багато в чому має рацію. Навіть для урядової організації НАСА була страшенно невдалим фінансовим проектом — вона виявилася дорогою, громіздкою структурою, працювала неефективно, а останніми роками — відверто погано.

Одного разу Секстон давав інтерв’ю в прямому ефірі щодо проблем у галузі освіти. Журналіст тиснув на сенатора, намагаючись дізнатися, де той збирається знайти кошти на обіцяну реформу шкіл. У відповідь сенатор вирішив напівжартома випробувати теорію Габріель Еш щодо НАСА.

— Гроші на освіту? — удавано здивувався він. — Ну, наприклад, я наполовину уріжу космічну програму. Вважаю, що коли космічна агенція може пускати п’ятнадцять мільярдів на вітер щороку, то я маю повне право витратити сім з половиною із них на дітлахів отут, на Землі.

У кабіні звукорежисера люди з команди сенатора аж роти пороззявляли з жаху: настільки непродуманим і необережним здалося їм це зауваження. Адже траплялися випадки, коли виборчі кампанії зазнавали фіаско і через менш сміливі вислови на адресу всемогутнього відомства. Миттєво задзижчали телефони. Співробітники Секстона розгублено зіщулилися зі страху: то вболівальники НАСА пішли в атаку, щоб прикінчити ворога.

Але сталося щось абсолютно несподіване.

— П’ятнадцять мільярдів на рік? — недовірливо уточнив перший з тих, що дзвонили. — Може, я недочув? Тобто ви хочете сказати, що клас, де вчиться мій син, переповнений через те, що школи не можуть найняти на роботу достатню кількість учителів, тоді як НАСА витрачає п’ятнадцять мільярдів на рік, аби фотографувати космічний пил?

— Ну… десь так, — ухильно підтвердив Секстон.

— Але ж це абсурд! А президент має достатньо повноважень, щоб припинити це неподобство?

— Звісно, що має, — цього разу вже упевнено відповів сенатор. — Президент має повне право накласти вето на бюджетну заявку будь-якого відомства, яку визнає надмірною.