Слава ЗСУ!

— Ні, і я…

— Ось що пропонує сенатор. Він готовий мовчати про вашу брехню щодо програмного забезпечення, якщо ви повідомите йому ім’я того високопосадовця НАСА, з яким ви разом привласнюєте державні кошти.

На мить здалося, що очі Кріса Гарпера ось-ось вискочать з орбіт.

— Що?! Я нічого не привласнюю!

— Раджу вам думати, що говорите, сер. Сенатська комісія збирає документи ось уже кілька місяців. Невже ви дійсно думаєте, що зумієте викрутитися? Підтасовуєте документацію про супутник-сканер і спрямовуєте насівські бюджетні кошти на приватні рахунки? Брехня та привласнення грошей можуть довести вас до в’язниці, пане Гарпер.

— Але ж я нічого такого не робив!

— Тобто ви хочете сказати, що не брехали щодо супутника-сканера?

— Ні, я хочу сказати, що не привласнював грошей, чорт забирай!

— Ага, отже, ви й справді брехали щодо сканера?

Гарпер отетеріло витріщився, не знаючи, що сказати.

— Забудьте про брехню, — відмахнулася Габріель. — Сенатора Секстона не цікавлять ваші вигадки на прес-конференції. Ми до такого вже звикли. Ваша агенція виявила метеорит, і всім байдуже, як саме це відбулося. Пана Секстона цікавить привласнення грошей. Він хоче розібратися з одним високопосадовцем НАСА. Просто скажіть, з ким ви працюєте, і сенатор відведе од вас розслідування. Щоб не ускладнювати справу, назвіть нам ім’я спільника — і все. Інакше сенатор влаштує публічний скандал і почне розповідати про махінації з програмним забезпеченням і тимчасове усунення проблем, якого насправді не було.

— Ви блефуєте. Я не привласнюю державні гроші.

— Ви вправний брехун, пане Гарпер. Я бачила документи на власні очі. Ваше ім’я фігурує в усіх. І таких документів багато.

— Присягаюся, я й гадки не маю про якесь там привласнення!

Габріель розчаровано зітхнула.

— Поставте себе на моє місце, докторе Гарпер. Напрошуються лише два висновки. Або ви мені брешете, так само як брехали на тій прес-конференції. Або говорите правду, і у такому разі якась впливова фігура з вашої агенції підставляє вас як хлопчика для биття, щоб прикрити власні гріхи.

Це твердження змусило Гарпера замислитися.

Габріель поглянула на годинник.

— Пропозиція сенатора чинна протягом однієї години. Ви можете врятуватися, назвавши ім’я високопосадовця НАСА, разом з яким привласнюєте гроші платників податків. Ви не цікавите Седжвіка Секстона. Йому потрібна велика риба. Зрозуміло, що той, про кого йдеться, має тут, у НАСА, певну владу. Тому він (або вона) і зміг влаштувати так, що в паперах стоїть ваше ім’я, таким чином роблячи з вас офірного цапа.

Гарпер похитав головою:

— Ви брешете.

— І ви готові заявити це на суді?

— Аякже. Я заперечуватиму абсолютно все.

— Під присягою? — презирливо пирхнула Габріель. — Припустімо, що ви також заперечуватимете свою брехню щодо справності програмного забезпечення супутника. — Вона поглянула просто в очі Гарперу, і її серце загупало ще сильніше. — Вибирайте, пане Гарпер. Серед американських в’язниць є дуже некомфортні.

Гарпер не відвів погляд, і Габріель напружила всю свою силу волі, щоб він зламався. На якусь мить їй здалося, що вона перемогла, та коли керівник відділу заговорив, його голос був твердим як криця.

— Міс Еш, — він ледве стримував лють, дозволяючи їй виявитися лише в промовистому палаючому погляді, — ви намагаєтеся висмоктати з пальця проблему і хапаєтеся за соломинку. І ви, і я — ми обидва чудово знаємо, що ніякого привласнення грошей у НАСА не відбувається. А єдина людина в цій кімнаті, яка бреше, — це ви.

Габріель відчула, як заціпенів кожен м’яз її тіла. Погляд Гарпера був гнівний і осудливий. Їй захотілося обернутися і втекти. От дурепа! Надумала блефувати з ученим-ракетником! Чого ти, в біса, чекала?

Вона внутрішньо зібралася і навіть голови не опустила.

— Усе, що я знаю, — парирувала вона, відчайдушно намагаючись зобразити впевненість і байдужість, — так це те, що я на власні очі бачила викривальні документи. Вони містять переконливий доказ, що і ви особисто, і хтось іще дозволяли собі привласнювати кошти НАСА. Сенатор попросив мене сьогодні прийти сюди і запропонувати вам вибір: назвати ім’я співучасника або узяти всю провину на себе. Я повідомлю панові Секстону, що ви визнали за краще спробувати щастя в суді. Там ви зможете повторити все, що зараз стверджуєте тут: що ви не займаєтеся привласненням грошей і не брехали щодо програмного забезпечення супутника-сканера. — Вона похмуро усміхнулася. — Після отієї недолугої прес-конференції два тижні тому я чомусь дуже в цьому сумніваюся.